Леонід Гурій відкрив на городі музей старих речей

 

Жителі села Бокійма Млинівського району Рівненської області більше не викидають старих речей, а віддають їх землякові, 69-річному Леонідові Гурію. Цей чоловік разом із сином Олександром віддали під музей старовини частину свого садка. Експонати розвішують на деревах.

Живуть Гурії у самому кінці Бокійми. Посередині городу — голе дерево з куцими гілками без листя. На кожній гілці висять чавунні горщики, дерев"яні гребінці, керосинові лампи та глиняні глечики.

— То син затіяв, а я підтримав, — вітається господар Леонід. — Була хороша яблуня, та Сашко обшмагав її — аби було на що макітри чіпляти.

Не поспішаючи, заводить у кожен куток. Показує під вікнами гумові чоботи, в яких росте ломикамінь.

Старший син Леоніда 45-річний Олександр нині живе з родиною у Луцьку. П"ять років тому він перебирав на горищі старі речі й наткнувся на глиняну макітру. Доки батька не було вдома, вивісив горщик на огорожі.

— Я спершу отетерів, а потім нічого, звик. Але за кілька днів макітрі приробили ноги, — зітхає Леонід. — Ціла ж була, хороша. Тепер у кожному горщику дірку роблю — щоби людей не спокушати.

Відколи селяни почули, що Гурії збирають старовину, потягли до них у двір і свої пожитки. З"явилися дерев"яна маслобійка, млинок, машинка для нарізання тютюну, старовинний ткацький станок, дитячі іграшки та безліч дрібничок із дерева. Більшість речей датується початком ХХ століття.

— То одна баба подарувала, — киває на станок Гурій. — Сорочку нині дешевше купити, ніж виткати. А тютюнорізку син дістав. Я на ній махорку перетирав і крутив цигарки. Правда, смердять вони сильно. Жінка дуже сварилась і я перейшов на звичайні.

Інструменти Гурій прикрутив до огорожі дротом, щоб не вкрали. Лавку біля хати пофарбував у синьо-жовті кольори.

— Хочу зібрати всі епохи, — каже господар. — Сам я за молодості був шофером, тепер почав історією цікавитися. Колись так смішно було. Їдуть люди на бурякоприймальний пункт, і всі на мою хату витріщаються. Підходили шофери, дивилися, питали.

Син Олександр раніше працював у міліції в Славуті. Після аварії на ЧАЕС вийшов на пенсію по інвалідності, пожив у Бокіймі і переселився до Луцька. Доки буває на Волині, шукає по селах, чим поповнити виставку.

— Він у своїй хаті в коридорі повісив стару гуцульську сокиру. Гості приходять — лякаються, — сміється Леонід Гурій. — У Сашка квартира більше на музей схожа, ніж на хату.

Музей Гурія-старшого стає популярним. Сільські школярі та гості з-за кордону почали ходити до нього на екскурсії. Грошей Леонід не бере.

×