Два тижні тому у продуктовому магазині села Білогородка Києво-Святошинського району я купував вино. Сусід того дня святкував день народження онучки. Каже: "Заходь, вип"ємо винця за здоров"я Каринки. Купи в магазині якогось недорогого, щоб на ранок голова не репнула". Я вибрав кагор у солом"яній обгортці. На вітрині стояли дві пляшки. Одна за 17,40 грн, друга — на 2 грн дорожче.

— Просто перша пляшка залишилася з попередньої партії, — усміхнулася продавщиця. — А другу завезли сьогодні. У нас  тепер ціни двічі на тиждень міняються, не встигаємо наклейки ліпити.

Я купив вино, а на здачу — шоколадку для Карини. Думаю, може треба було ящик узяти. Бо хтозна, що буде завтра. А вино — не ковбаса, не пропаде.

×