У селі Тур"ї Ремети Перечинського району Закарпаття завершується сезон полювання на бурих жаб. Раніше цей вид земноводних ловили аж до середини квітня — доки не вдарить перший весняний грім. Цього року через теплу зиму жаби раніше поховалися.
Селяни готують із жаб"ячих лапок делікатесну страву — смажать їх у сухарях або в яйці.
16-річний Роберт Крамаренко із 30-річним дядьком Володимиром Тітіщевим щовесни відловлюють бурих жаб у старому річищі Тур"ї. Цієї весни їх дуже мало.
— Вони раніше вилізли із землі, швидко скинули ікру і поховалися в землю, — розповідає Роберт. — Раніше було набагато легше впіймати лантух жаб. Часто селяни їдуть за ними аж до сусіднього Сімера або Лумшорів. Але й там уже люди навчилися їсти це м"ясо.
Хлопець копирсається сокирою у маленькій болотистій ямці. З відкладеної ікри вискакує молоде жабеня.
— Ці вже не добрі на їжу, — пояснює. — Вони молоді, отруйні. Називаємо їх літніми жабами. На м"ясо потрібні старі.
На березі старого річища на сонечку гріються три великі жаби. Роберт Крамаренко підкрадається ззаду і хапає руками найменшу. Дві інші стрибають у воду. Прямо на місці хлопець відрубує сокирою жабі лапки. Тільце стікає кров"ю.
— Вони швидко помирають, — Роберт відділяє від лапок буру шкіру і кидає їх до целофанового кулька. — Так роблять усі реметівці. А нащо їх ще додому нести чи вбивати?
Місцеві школярі заробляють на жабах.
— За сезон, три-чотири тижні, можна заробити 500 гривень, — розповідає. — За кілограм чистих лапок дають 70–100 гривень. А на кіло йде рівно 99 жаб. Якщо ловити кожен день, то можна й більше заробити. Здаємо м"ясо місцевим перекупникам, а вони відвозять їх до Ужгорода.
Посеред дороги біля трави сидить велика товста жаба.
— Це ропуха, — пояснює Крамаренко. — Її важко відрізнити від бурої, хіба що на дотик. У них шкіра дуже рапава. М"ясо непогане, але люди гидують ропухами — через шкіру. Знаєте, — зізнається, — одного разу ми з дядьком Вовою ловили жаб на продаж, і, коли не вистачало десь 100 грамів лапок, доловили ропух. Тільки через три дні можна зрозуміти, що це не бура жаба, бо її лапки синіють.
Удома Роберт Крамаренко перемиває жаб"ячі лапки, зв"язує кінці й ставить на півгодини в оцтовий розчин.
— Щоби зм"якли, — каже. — А ще вони стають схожими за смаком на шашлик. Через півгодини їх можна обваляти у борошні та яйці й смажити. Мій дядько Вова ще любить готувати лапки в сухарях. Тоді страва схожа на відбивні.
3 
35413
Коментарі