У Львові б"ють дев"ять джерел-каптажів. До виведених із-під землі труб, з яких тече вода, щодня приходять сотні городян із каністрами та бутлями. Лише одиниці знають, що джерелиця годиться лише для технічних потреб.
У Стрийському парку джерело має декоративне оздоблення. Цівка води ллється з пащі лева. До джерела зручно дістатися — з обох боків ведуть сходи.
21-річна Настя Примович набирає воду в два пластмасові бутлі — по шість і два літри.
— Ви знаєте, що цю воду не можна пити? — запитую.
— Скільки себе пам"ятаю, ми завжди пили цю воду й готували на ній, — каже дівчина. — Живемо неподалік. Щодня до джерела ходимо.
Настя відставляє бутлі вбік, до цівки прилаштовує каністру 52-річна Олена Косицька.
— Якщо підрахувати, воду маємо по 6–8 годин на добу, — розповідає. — Мусимо робити запаси, щодня набираємо в тазики та відра. Раніше напускали у ванну, але вона від іржі поруділа. Води з водогону ніколи не пили, пробували кип"ятити, але там осад випадає на два пальці й утворюється плівка. Подивишся — страшно.
Жінка каже, що джерельну воду кип"ятить.
— Сюди й бомжі приходять митися, й собаки забігають, — бідкається Олена Косицька. — Та й джерело змінюється. Раніше диск електрочайника аж сяяв, а тепер потьмянів, видно, вода жорсткішою стала, кальцію в ній побільшало.
У міській санстанції вважають, що з львівських джерел воду не можна пити — всі вони декоративні.
— Міські джерела не мають власників, — каже Мирослава Лесюк, 63 роки, завідуюча відділенням комунальної гігієни. — Ми перевіряємо їх двічі на рік, бо джерела у відпочинкових зонах. Дощові та талі води можуть принести бактерії або кардинально змінити склад води.
За словами Мирослави Іванівни, у воді з джерела Стрийського парку високий вміст нітратів.
— На Високому замку теж популярне джерело, але там, як і в Стрийському парку, нітратів у 1,5 разу більше від норми, перевищена окислюваність, — додає Мирослава Лесюк. — Обидва джерела на Сихові не відповідають жодним нормам гігієни. Ми надіслали звернення в районні санстанції, аби там установили таблички про заборону пити воду. Чи на них хто гляне? А джерела у Личаківському та Шевченківському районах іще перевіряємо — восени там були хороші показники.
У санстанції рекомендують відмовитися від води з міських джерел, а воду з водогону кілька годин відстоювати або кип"ятити.
Хоча вода з водогону, за словами лікарів, відповідає всім нормам.
— Питну воду до Львова подають із 22 водозаборів, розташованих на відстані від 20 до 110 кілометрів від міста, — каже Мирослава Лесюк. — Вода проходить знезараження, її хлорують, а далі подають у водопровідну мережу до споживачів. Ми щомісяця проводимо контрольний відбір проб. Найчастіше львів"яни нарікають на жорсткість та іржавий осад води — це через зношену водогінну систему, часті аварії. Насосні станції старі, деякі працюють, відколи їх побудували у 1901 році.
Львів"яни все частіше стали встановлювати у своїх помешканнях фільтри, а воду запасають у баках із нержавійки, які облаштовують на горищах помешкань.
28-річному Тарасові Андрушку купівля та встановлення харчового баку на 70 л обійшлися у 330 гривень.
— Принаймні воду маємо цілодобово, — каже Тарас. — Вона не найкращої якості, але сирої не п"ємо — лише кип"ячену. У відро з відстояною водою ще й кілька камінців кременю кидаємо. Для очищення.
Привізна вода краща, аніж із водогону
У Львові більше року продають питну воду на розлив. Літр коштує 30 коп. У визначені години водовози з надписами "Моршинська", "Трускавецька" або "Природа" паркуються у дворах багатоповерхівок.
Лікар із гігієни харчування Львівської міської СЕС 52-річна Світлана Косякова стверджує, що жодних зауважень до води з машин не було.
— Воду розливають приватні особи, — каже Косякова. — У міській санстанції робили відбір цієї води, проводили бактеріологічні дослідження. Жодного порушення не зафіксували. Визначити, наскільки вона корисна, можна лише за хімічним складом в Одеському інституті курортології мінеральних вод. Привізна вода краща, аніж із водогону — вона м"якша, містить менше заліза, не має хлору.
4 
35413
Коментарі