Іван Мацялко щонеділі ходив на Службу Божу

Народний артист України Іван Мацялко помер у ніч на неділю 29 липня. Останні роки співак хворів на рак. 21 вересня йому виповнився б 51 рік.

У понеділок соліста гурту "Соколи" поховали на Личаківському цвинтарі у Львові. Зранку лив затяжний дощ. Від каплиці до могили на 78-му полі домовину зі співаком несли побратими.

— Іван прийшов у найтяжчу хвилину для нашої пісні, — каже на панахиді поет Ігор Калинець, 68 років. — Після Івасюка та Білозора здавалося, що її заледве не витіснили з душі нашого народу.

Іван Мацялко народився в селі Батятичі Кам"янко-Бузького району Львівської області. Там поховані його батьки і брат Василь. Останній помер 31 грудня торік.

— Ми ходили разом до школи. Я на рік старший за нього, — розповідає Марія Антош, 52 роки. — Пам"ятаю, Іван усе зі скрипочкою в райцентр їздив до музичної школи, змалку був до того способний.

Музичну школу Іван Мацялко закінчив у Кам"янці-Бузькій, потім навчався на музично-педагогічному факультеті Дрогобицького інституті. 1983 року став солістом ансамблю "Верховина". Через сім років разом із братом Михайлом створив гурт "Соколи". Відтоді виконували народні, стрілецькі, повстанські пісні.

— Хлопці у нас грали три чи чотири рази, — розповідає сільський голова Батятичів Богдан Мацялко, 60 років, далекий родич Івана Мацялка. — Останній концерт давали торік, на 600-річчя села. Але Іван тоді не приїхав — певно, хвороба вже далася взнаки.

— У нього ніколи не було дурних примх, — додає 60-річний тенор Мар"ян Шуневич, соліст Львівської філармонії. — Знаю Івана 30 років. Де його не поставиш на концерті — чи спочатку, чи наприкінці, — він вийде й заспіває. Іван ніколи не висував якихось умов, коли ми проводили благочинні концерти, присвячені Володимирові Івасюку, Ігореві Білозіру, Назарію Яремчуку. Співав завжди із задоволенням.

У покійного залишилася 33-річна дружина Валентина Бондар, актриса Театру імені Марії Заньковецької, та 9-річна донька Ганнуся. Родина мешкала поблизу парку "Шевченківський гай" у Львові.

Щонеділі Мацялко ходив на службу до дерев"яної церкви в Музей народної архітектури й побуту. Щомісяця сповідався.

— Кілька днів тому хтось передзвонив мені додому, питає: "То правда, що Мацялко помер?" — "Та не може бути, — відповідаю, — я з ним буквально дві години тому розмовляв". Зателефонував Іванові, ще й жартували тоді, що довго житиме. Хоча всі друзі знали, що з його хворобою довго не живуть, — опускає очі Шуневич.

На могилі Івана Мацялка встановили дерев"яний хрест.