42-річний інвалід першої групи Іван Луник з 12 лютого голодує у райцентрі Заставна Чернівецької області — п"є тільки воду і нирковий чай. Чоловік понад 10 років оббиває пороги кабінетів і просить надати квартиру. У черзі на житло він 21-й.
— За останні роки в нашому місті звели кілька будинків, але мені квартири не дали, — розповідає Іван Луник. Чоловік пересувається на візку. — Недалеко від центру будують багатоповерхівку. Список майбутніх власників помешкань уже розписаний — прокурор, начальник міліції, один із колишніх голів райадміністрації, який має кілька квартир. А інвалідові в цій новобудові місця не знайшли.
Іван Луник живе в старому двоповерховому будинку на першому поверсі. Двокімнатне помешкання належить знайомим — чоловік лише сплачує за комунальні послуги. За рік мусить виселитися.
— Квартира маленька, не всюди дістатися можу, — показує на вузькі двері до кімнати з вигодами. — А ванни тут узагалі немає.
У вітальні Луника напроти вікна — шведська стінка.
— Хапаюся за поперечку руками і віджимаюся, — каже стомлено. — Попросив друга Івана дерев"яного стільчика зробити, аби міг опертися на нього колінами, коли до драбинки стаю. Зарядку вже не роблю: через голодування сил нема. Увесь день у ліжку.
Помешкання належить знайомим
Останніми днями Іванові Лунику дуже зле.
— Темніє в очах і в роті сохне, — каже. — Відчуття, ніби язик до підборіддя тягне. Учора до мене медсестри зі станції "швидкої" заходили, міряли тиск. У мене він дуже високий — 180 на 105.
Іван став інвалідом у 28 років. Каже, покалічили лікарі.
— Із дружиною і донькою жив у райцентрі Кіцмань, — розповідає. — Працював шофером — возив керівника місцевого підприємства. Часто ремонтував машину, тому доводилося лежати на землі. Мабуть, через те й почав відчувати біль у правій нозі.
Чоловік звернувся до районної лікарні. Його оглянув завідувач неврологічного відділення.
— Лікар сказав: "Лягай на тапчан, у тебе випали диски, зараз їх управимо!", — згадує Луник. — Масажист тягнув мене за ноги, а лікар кулаками бив по хребту. Від болю я аж кричав. Після такої процедури зігнувся в три погибелі й вийшов у коридор. А за півгодини впав — відмовили ноги.
Родичі відвезли Луника до нейрохірургічного відділення Чернівецької обласної лікарні. Лікарі виявили злоякісну пухлину спинного мозку й скерували до обласного онкодиспансеру. Звідти відправили додому вмирати.
Дружина від чоловіка-інваліда відмовилася, 1995 року подружжя розлучилося. Луник переїхав до Заставної. Про колишню дружину не хоче навіть згадувати.
Іван отримує 400 грн пенсії. Більшість із них витрачає на медикаменти.
— На життя лишається 50 гривень, — каже. — За несплату телефонних розмов відключили "вісімку". Але головна моя проблема — житлова.
Іван під"їжджає на візку до вікна.
— Побував у Секретаріаті президента, — розповідає. — Мене вислухав якийсь чиновник і зателефонував до першого заступника голови Чернівецької облдержадміністрації Віктора Павлюка. "Невже в області не знайдеться однієї квартири для Луника?"— кричав у слухавку. Той пообіцяв надати. Однак виявилося, що мене розіграли — тепер тільки-но зайду до адміністрації, Павлюк тікає. Мені дали довідку, що вільний залишок заставнівського районного бюджету становить 221,7 тисячі гривень, — Іван задихається від хвилювання. — То хіба не можна мені виділити з тої суми якусь частину? Відмазуються тим, що раз на рік дають 500 гривень на лікування.
Чоловік замовкає. Під"їжджає до ліжка, застеленого червоним пледом, і поволі пересідає на нього.
— Мушу трохи полежати, бо чую, що стає мені слабо.
— Хтось допомагає вам по господарству?
— Зрідка родичі заходять. Мама і тато вже сил не мають, їм по 78 років. Живуть у старенькій хатині в селі Кулівці. Їсти собі готую сам, прибираю. Зробив пандус на сходах біля входу, то можу на вулицю вийти. Правда, моїм кімнатним візком далеко не заїдеш. Медики написали, що мені належиться електричний візок. Але в районному соцбезі сказали, що я маю "таврію" й можу без нього обійтися.
Вільного житла в районі немає
Чернівецька облдержадміністрація створила комісію для перевірки всіх викладених Іваном Луником фактів. Серед них — про розподіл квартир у Заставній. Заступник начальника головного фінансового управління Чернівецької області Микола Малярчук, 47 років, пообіцяв підшукати квартиру для інваліда.
— Хочемо допомогти знайти надомну роботу, — каже. — Щодо квартир, то ситуація непроста — соціального житла в районі немає.
Іван Луник запевняє, що голодуватиме, доки йому не виділять житло.
— До мене заходив голова Заставнівської райадміністрації Леонід Гольцов. Сказав, що "вісімку" мені включать, а квартири нема і не буде. Думаю, краще померти, аніж так жити.
4 
35413
Коментарі