Іван Гуралюк, 47 років, із села Вербовець Косівського району третій рік вирощує коней гуцульської породи. Тварин йому дали безплатно. Має виходити трирічну кобилу і також задарма передати її своєму сусідові.

Родина Івана Гуралюка потрапила під програму американської компанії "Хайфер Прожект Інтернешенал" три роки тому. Фірма допомагає українським багатодітним сім"ям. Забезпечує родини великою рогатою худобою і кіньми. Тварин дають рідкісних, на розмноження.

— Нам із жінкою дали двоє гуцульських коней і буру карпатську корову. Таких тварин дуже мало залишилося, — каже Іван Гуралюк.

2006-го Іванова кобила ожеребилася. Лоша чоловік має протримати в себе ще рік, а потім передати такій же багатодітній родині. Торік, за добру роботу із тваринами, американська компанія вручила Гуралюку диплом "Золотий талант року" і $1 тис.

Чоловік каже, на конях непогано заробляє. Літом і взимку катає туристів. З екіпажу за годину прокату гірськими стежками бере 100 грн. Восени й навесні "гуцуликами" обробляє землю.

— Коні роботящі. Багато їсти не хочуть, а працюють, як воли, — каже господар. — Надзвичайно корисним є молоко від гуцульських кобил. Його використовують як антибіотик при легенево-дихальних захворюваннях. Особливо помічне дітям, які хворіють на коклюш. Тоді раджу випивати по літрі молока впродовж трьох днів. Хвороба має відступити.

Перша згадка про "гуцуликів" з"явилася понад 400 років тому, на території Східних Карпат. Вони є унікальною породою, невеликі на зріст і з пишними гривами. У них мала морда, як у порід Пржевальського, і темно-смугаста вовна, як у коней-тарпанів. Гуцульські коні не вибагливі у їжі. Узимку можуть вижити на сіні й воді, не втрачаючи лиску. Надзвичайно витривалі, проходять до 100 км за добу з вантажем 100 кг. Добираються до важкодоступних місць у горах.

На Івано-Франківщині таку породу планують використовувати і в рятувальних загонах.

— Часто еменесникам доводиться добиратися до захаращених чагарниками місць, надавати туристам першу медичну допомогу. Пішки йти довго, а транспорту такого немає, — каже 49-річний Василь Завалий із Державної служби пошуку і рятування туристів на Івано-Франківщині. — Коні нам дуже знадобилися б.

Нині чистокровним розведенням гуцульських коней в Україні займаються мало. Їх не більше, ніж тисяча голів. Племінні ферми розташовані у Чернівецькій, Івано-Франківській та Львівській областях. На вітчизняних ринках чистопородного "гуцулика" можна придбати за $1 тис.

— В Україні коней гуцульської породи поки що небагато, але ми працюємо у цьому напрямку. Хотілося б, аби давня слава про цих тварин відродилася у наших Карпатах, а не в далекій Європі, — каже 47-річний Юрій Стефурак із Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва.

×