У дев"ятиповерховому гуртожитку Луцького вищого професійного училища N9 на вул. Банделіані два тижні тому забарикадувалися десятеро чоловіків. На вікна почепили ґрати, металеві вхідні двері замкнули на глухі замки. Нікого не впускають. Самі залазять до приміщення через балкон на другому поверсі.

— Ми приведемо сюди дітей і будемо ночувати тут, доки нам не видадуть ордери на квартири, — кричить крізь розбиту шибку вікна дебелий небритий чоловік. Називатися відмовляється.

Будівля гуртожитку поділена на два крила з окремими входами. В одному мешкають 186 студентів училища, інше реконструюють під "малосімейки". У ремонтованих кімнатах уже два тижні нема води, каналізації та електроенергії. Саме там і забарикадувалися інвестори. Сім років тому вони вклали гроші у ремонт кімнат в обмін на одно- і трикімнатні квартири. Натомість дирекція училища скасувала інвестиційні договори й через суд відібрала кімнати.

— Тут залишатися неправомірно, ви хоча б міліцію впустіть, — гукає попід балконами дільничний інспектор Федір Дроздик, 37 років. У відповідь — лайка.

Порожній гуртожиток захопили в перший день навчального року. Удосвіта з червоного "москвича" вискочили чоловіки з ломами, зірвали дверні замки й зачинилися у правому крилі. На очах переляканих студентів-поселенців влаштували сварку з викладачами училища. Ті прибігли визволяти захоплені кімнати, бо самі претендують на 48 спірних квартир.

— Вони навмисне діждалися 1 вересня, щоб закатати скандал для телебачення й газет, — обурюється комендант гуртожитку Ніна Кравчук, 42 роки. — Батьки першокурсників не схотіли вселяти дітей у кімнати. Як? Тут дорослі б"ються!

Конфліктна ситуація склалася 2001 року, коли стінами гуртожитку поповзло павутиння тріщин. Комісія міськвиконкому визнала будинок аварійним і наказала освітянам негайно розпочати ремонт. Однак в училища не було грошей.

Директор Галина Хомік, 50 років, запропонувала залучити до ремонту інвесторів. Мовляв, даєте гроші на капремонт — отримуєте реконструйовані квартири в гуртожитку. Однокімнатне помешкання оцінили у 15 тис. грн, трикімнатне — у 30 тис. грн. Упродовж 2002–2004 років Хомік уклала інвестиційні угоди з 28 клієнтами. Серед них — жодного працівника училища.

Галину Хомік засудили до п"яти років умовно

— Директор принесла мені угоду, каже: "Підписуй, матимеш квартиру". Але знайомий юрист відговорив, бо договір не гарантував ані статусу житла, ані права на його отримання, — розповідає викладач училища Надія Бундзюк.

2005 року Галину Хомік спіймали на хабарі, звільнили з посади й засудили до п"яти років умовно. Новий директор Валерій Овсянніков скасував сумнівні угоди, наказав інвесторам припинити ремонт і пообіцяв відшкодувати їм витрачені кошти. Недоремонтовані помешкання віддали безквартирним викладачам училища, які створили житловий кооператив "Віра".

— Ми не кажемо, що є власниками цих квартир. Ми кооператив, який проводить реконструкцію частини гуртожитку під квартири, — пояснює голова кооперативу Олексій Андріюк, 53 роки.

Інвестори подали позов до суду, але програли справу. Квартири тим часом укотре перепланували нові власники. Однак інвестори, серед яких знайшлися родичі місцевих високопосадовців, подали апеляцію в Міністерство освіти. До Луцька зі столиці розбиратися приїхала комісія на чолі з начальником департаменту профтехосвіти Ларисою Крячко.

— Ми не підтримуємо позов обласної прокуратури на скасування договорів, але просимо суд захистити державне майно, — казала Лариса Крячко на зустрічі з інвесторами.

Наприкінці 2005 року заступник прокурора Волинської області Василь Куренда порушив кримінальну справу проти колишнього директора Галини Хомік за перевищення службових повноважень. Рік потому Луцька міська прокуратура закрила справу через відсутність ознак злочину. Це додало надії зневіреним інвесторам. Навіть тим, хто відмовився від квартир й отримав відшкодування. Люди пішли штурмом на гуртожиток, виганяючи з осель нових власників.

— Я претендую на одну з квартир, але не можу туди ввійти, — каже столяр училища Микола Кот, 40 років. — Із чотирма дітьми тулимося в кімнатці на 16 "квадратів", хоча вклав у ремонт нового житла 25 тисяч гривень!

Стоїмо під стінами гуртожитку з Миколою і гуртом викладачів училища.

Намагаємося догукатися до інвесторів, які ховаються за вікнами. За півгодини в дверях іржавого балкона на другому поверсі майнула кремезна постать.

— Чого стоїте, біжіть у міліцію! Вони нас надурили і вас заодно. Одну хату два рази не продаси, — чути гучний бас.

Жильців виселили після 40 попереджень

Місяць тому виконавча служба Луцького міськрайонного суду виселила зі студентського гуртожитку професійно-технічного училища N2 відразу три сім"ї, які прожили по чужих кутках майже 20 років без прописки й ордерів. Ніхто з них не працював в училищі. Щопівроку жильців попереджали про примусове виселення. Після офіційного рішення суду сім"ї перебралися в куплені заміські будинки.

×