"Аво чоловік пішов на кардіограму. Приходить, каже: записав тебе до зубного. Думала, шо не піду, бо дорого. А там лічат і рвут зуби задурно".

Уже мені всі пеньки повиривали — гоїться. Тіки за протезу 450 гривень заплачу і вже буду з зубами, — розповідає 61-річна Ольга Серветник із села Гнилиці Підволочиського району Тернопільщини. Вона з чоловіком Миколою Антоновичем, 64 роки, стали одними з перших відвідувачів оновленого фельдшерсько-акушерського пункту в селі.

— Вони мене на ноги поставили, — каже чоловік. — Раніше ходити не міг. Тут мене професор обслєдувала, сказала, що то від хребта. Студентки мені уколи робили. А ше сказали менше їсти і зарядку робити. Я на 10 кілограм уже похудав, тепер дивіться, — Микола Антонович хвацько присідає.

Гнилиці — село на 700 жителів у віддаленій від центральних трас частині району. Місяць тому тут урочисто відкрили ФАП після ремонту. Тепер це одноповерхова салатова споруда з мансардою.

— Село виграло спеціальний проект ООН, — розповідає завідувачка ФАПу 53-річна Мирослава Чорнобай. — То наш сільський голова добився того. Їздив у район на презентацію. Потім проводив збори громади. Ми в селі мали назбирати 5 тисяч гривень. Гроші виділяли також із районного й обласного бюджетів. У сумі мало бути 10 тисяч доларів. А ООН додавав стільки ж. То ми за ті всі гроші вікна, двері поміняли і перекриття зробили.

Тернопільський медуніверситет кілька років поспіль присилає у Гнилиці студентів на практику. Тепер при оновленому ФАПі відкрили навчально-методичний центр. Завезли кардіограф, стоматкрісло, комп'ютер із підключенням до інтернету. Кілька студентів старших курсів постійно живуть в облаштованій тут кімнаті. Приймають людей протягом тижня. Далі на їх місце приїжджають інші. Кілька разів на місяць селян обстежують професори з вузу.

— Деколи до дев'ятої вечора працюю, — каже 23-річна стоматолог Олександра Луб'янська. — Записуються по 10–12 людей на день, та ще й попри запис приходять. У селі ніби і вода краща, і їжа здоровіша, але проблем у людей із зубами повно. Тут питання в гігієні — декого приходиться вчити як зуби чистити.

— Для людей такий центр добрий тим, що все на місці, і все безплатно, — підсумовує Мирослава Чорнобай. — Зразу після Гнилиць медуніверситет відкрив аналогічний заклад у Зарубинцях сусіднього Збаразького району. Казали, що по області таких сім буде. Шкода тільки, що не круглий рік він діє. Улітку в студентів канікули.

Більше ніде в Західній Україні не діють програми співпраці вузів і сільських медзакладів.

— У Львівській області планували створити чотири такі навчально-практичні центри. Насамперед там, де амбулаторії-поліклініки охоплюють великі регіони. Десь на базі Дрогобича, Стрия, Червонограда і Львова. На це треба було 4,5 мільйона гривень. На жаль,  держава досі їх не виділила, — говорить 54-річний Богдан Лемішко, головний позаштатний спеціаліст із розвитку сімейної медицини обласного управління охорони здоров'я. — Щороку ми організовуємо науково-практичні конференції, семінари для молодих спеціалістів. Вибираємо медичну структуру в регіоні, де найменше або найбільше проблем.

×