Дівчат обливали водою — "щоби не паршивіли"

 

На львівських вулицях у Великодній понеділок мало перехожих. У брамі кам"яниці з повними відрами води чатують двоє хлопців. Один потирає змерзлі руки. Надворі не більше десяти тепла, вітряно.

— Дівчат майже немає. Може, дві-три йшли — і то за маму ховалися, — сміється. — Торік сонячно було, то ми цілими відрами на машини лляли, де дівчину побачили. Набігалися — хто вікно не закрив, ганяв за нами. Добре, що в нас двір на сусідню вулицю виходить, — киває у браму.

Традицію поливатися водою у Світлий понеділок львів"яни масово шанують у Музеї народної архітектури та побуту "Шевченківський гай". Там щороку під обід влаштовують "Велику гаївку". 14-річний Павло Федоришин і 13-річний Яромир Співак набирають у дволітрові пластикові пляшки воду з джерела. Якийсь дідок необачно відпускає свою онуку помити руки. Школярі своєї нагоди не втрачають — щедро хлюпають на дівча з пляшок. Та закриває обличчя долонями і вищить.

На Закарпатті Обливаний понеділок вважають "чоловічим" днем.

— Нині хлопцям можна поливати водою своїх дівчат — щоби вони здорові в тілі були. Не шкодуємо й відра води, коли дівка ладна. А завтра вже ми їм дозволяємо поливатися, правда, лише по горнятку, — каже 19-річнийЯрослав Байса із села Андріївка Ужгородського району.

На Буковині Світлий понеділок називають "уливанкою". Цього дня хлопці ходять "купати дівчат".

— Ватага йде до відданиць, — розповідає етнограф Микола Рубанець, 36 років. — Дівчину виводили на подвір"я. Вона прихиляла голову, і кожен парубок тричі лив їй на шию джерельну воду, промовляючи: "Христос воскрес!". Після того запрошувала всіх до столу й кожному давала по дві писанки. Дівчат уливали — "щоби не паршивіли", жінок — "щоби позбулися болячок".

У Луцьку десятки прибічників громадської організації "Свагор" після Великодня обливаються водою на Театральній площі, промовляючи: "Щоб очистила вода, як весна змінює холод". Так відзначили старослов"янський початок Нового року.

— Поливаний понеділок для волинян зостався в історії панської Польщі, коли поліські райони прагнули позбутися католицького впливу Риму, — каже 34-річний Андрій Гнатюк під стіною Троїцького собору. — Тому ми цю традицію не підтримали.

×