"Збоку гарно виглядає, але як пригадаю, скільки зусиль затрачено на овечок, моторошно стає", — каже власник отари з 200 овець 31-річний Богдан Григорчук із райцентру Глибока Чернівецької області.
Буковинець, повернувшись із заробітків у Польщі та Австрії, захотів розводити овець. Написав листа тодішньому міністру Мінагрополітики Олександрові Баранівському: мовляв, на Буковині вівчарство в занепаді, допоможіть придбати плідників хороших порід овець. І став чекати відповіді. Не дочекався.
Вирішив діяти сам. На Косівщині придбав два десятки овець місцевої породи, потім кілька купив удома. Пізніше в селі Бересті Новоселицького району придбав баранів-плідників асканійської м"ясошерстної породи. Але хотів ще мати молочних овець. Вирішив купити двох плідників німецької остфрізької породи. Таких в Україні не розводять. Звернувся до знайомих поляків, які пообіцяли доставити нелегально з Німеччини двох однорічних "хлопчиків".
— Пізніше я довідався, що легальне придбання таких плідників обійшлося б мені в 6000 доларів. Для супроводу потрібен ветеринар і купа різних документів,— говорить фермер.— Натомість два барани обійшлися в 1500 доларів. Через німецько-польський кордон до половини їх перевели два поляки, а далі — ми з дядьком. Запхали баранів у великі сумки й поклали на візочок. Один важив 100 кілограмів, а другий — 120. На території України нас зупинили даїшники й питають, що веземо. Відповідаємо: баранів. "Ну, коли баранів, то їдьте далі".
Відтоді минуло два роки. Нині в отарі Григорчука 100 молочних овець. За сезон вівця німецької породи дає 500–1000 л молока. Господар переробляє його на бринзу, яку продає. Нещодавно на фабрику в Путилі здав півтонни вовни за натуроплату — ліжники, ковдри. Держава дає й дотацію на вовну — по 6 грн за кіло вовни і по 50 — за вівці.
Григорчук побудував дві кошари, придбав обладнання й посуд для молока та бринзи. Іноді торгує молодою бараниною — продає по 12–20 грн за кілограм живої чи битої ваги. Допомагають фермерові біля отари наймані робітники — двоє чоловіків і жінка.
— Маю намір придбати, але вже легально, декілька німецьких плідників і збільшити отару, — каже Богдан Григорчук.— А для цього хочу взяти в оренду землі. Вівчарство треба відроджувати, це корисна справа. Скажімо, в нашому районі 270 овець ще має мій колега з Коровії Петро Кирияк. Більше немає ні в кого. Хоча є в нас і пасовища, й не один гектар земель пустує.
Раніше майже в кожному буковинському селі тримали отари овець. Продукцію фабрики з переробки вовни, що в Путилі, знали навіть за кордоном. Нині ж це підприємство працює періодично: мало сировини.
— У господарствах усіх форм власності нараховується 54 тисячі овець, — розповідає начальник головного управління агропромислового розвитку Чернівецької облдержадміністрації Василь Ящук. — На сільгосппідприємства припадає лише 6649, решта — в приватному секторі. Овець утримують господарства лише в чотирьох районах — Новоселицькому, Заставнівському, Сторожинецькому та Путильському. За рік у сільськогосподарських підприємствах побільшало овець на 849 голів. 1990 року овець у нас було в чотири рази більше.
4 
35413
Коментарі