У п"ятницю на 86-му році життя помер колишній вояк Української повстанської армії Ярослав Шевчук із міста Дрогобича. У неділю його поховали на міському цвинтарі.
1963 року після повернення з таборів родина Шевчуків оселилася у Дрогобичі. Понад десять років жили в гуртожитку, згодом купили невелику квартиру. Шевчук працював різноробочим у сфері житлово-комунального господарства міста Трускавця.
— Батько був авторитетом серед побратимів, — каже син Шевчука Орест, 50 років. — Керівництво доручало йому відповідальні завдання. Але одного разу бійців оточили — одні полягли на місці бою, інших повезли до катівні у Станіславові. Був тоді 1944-й. Батька засудили до смерті.
Замінити смертну кару на табори Ярославові Шевчуку допомогла молитва. У табірних мурах молився вдень і вночі.
— Батько мав усього чотири класи освіти, — згадує Орест Степанович. — Займався самоосвітою, читав багато. Розповідав, що якось табірний в"язень, родом із Ленінграда, пристидав батька тим, що той не читав Єсеніна. Батько не те, що дістав та прочитав вірші його, але деякі й напам"ять вивчив.
П"ять років тому померла дружина Степана Шевчука Катерина Іванівна. Усі роки життя в Дрогобичі подружжя брало активну участь у патріотичних заходах — вічах, мітингах, національних святах.
8 
35413
Коментарі