Сихівський районний суд міста Львів на сім років позбавив волі чотирьох засуджених із виправної колонії N48. Вони побили 35-річного ув"язненого Андрія Запотічного. Після цього він став інвалідом ІІІ групи. Півтора місяця тому чоловік помер.
У виправній колонії N48 неподалік Львівського автобусного заводу відбуває покарання тисяча засуджених. В"язниця має вигляд гуртожитку. В одній кімнаті проживають до 15 засуджених різного віку.
Минулого літа вночі Андрій Запотічний пішов до туалету. Дорогою побачив, як 35-річний Євстахій Кравець штовхнув його кота.
— Він зробив Євстахієві зауваження, — розповідає помічник прокурора Сихівського району Тарас Вельгош, 25 років. — Кравця у колонії вважають блатним, тому для нього це була велика образа. Він пообіцяв Андрієві, що той пошкодує за свої слова.
Наступної ночі Кравець із трьома товаришами — 37-річним азербайджанцем Фазілем Аббас-огли Джафаровим, 38-річним Юрієм Котолупом та 24-річним Романом Чорнописом — зібралися у приміщенні 5-ї секції 5-го сектору. Запросили Запотічного. Почалася бійка. Першим ударив Андрія Кравець.
— Його обличчя спухло, — згадує на слуханні в суді інспектор колонії Тарас Чабан. — У нього паморочилася голова, я відвів Запотічного до медчастини.
Чоловікові діагностували перелом основи черепа та забій головного мозку. З лікарні він вийшов інвалідом третьої групи. Згодом за станом здоров"я Андрія звільнили від відбування покарання. Півтора місяця тому чоловік помер. Зловмисникам до терміну ув"язнення додали ще по сім років.
— Коли в"язень опиняється в місцях позбавлення волі, він одразу претендує на місце "блатного", — розповідає начальник виправної колонії N48 Петро Харкавий, 40 років. — Але засуджені через власні канали перевіряють, ким він був на волі. Якщо користувався авторитетом у злочинному світі, тоді буде "блатним".
Від нар і від Канар не зарікайся
Для надання статусу лідера в колонії не беруть до уваги ані освіти засудженого, ані місця роботи. Авторитетом не може стати лише засуджений військовослужбовець, бо колись тримав у руках автомат.
— На волі засуджений міг бути професором, а потрапивши на зону стане "пєтухом", — продовжує Харкавий. — За Радянського Союзу "пєтухами" вважали усіх, хто відбував покарання за зґвалтування. Нині часи змінилися, ґвалтівник може стати "блатним".
У колонії кримінального лідера складно змусити працювати, надто мити підлогу чи прибирати туалет. Його завдання — грати в нарди. Інакше він може втратити авторитет.
— Ми намагаємося викорінити це явище. Слідкуємо, аби прибирали по черзі, — каже начальник колонії. — Та "блатному" краще просидіти 15 діб у дисциплінарному ізоляторі, ніж щось помити.
Засуджені кажуть, що значення слова "блатний" неправильно розуміють. У колонії існує поділ на "ворів", "бродяг", "мужиків", "козлів" та "пєтухів".
— А "блатний" — це дуже широке поняття, — пояснює російською колишній в"язень, 46-річний Володимир. Він 24 роки провів у місцях позбавлення волі, шість із них — у виправній колонії N30 у Львові. — "Блатним" може бути бути як "вор", так і "пєтух". Це залежить від середовища, яке його оточує.
На зоні Володимира вважали вором.
— Нині на Львівщині не сидить жоден "вор". "Вор" не обов"язково має бути злодієм — він може проходити за іншими статтями, — каже Володя.
За традиціями та принципами життя близькими до "ворів" є "бродяги". Вони — лідери серед засуджених. Їх ще називають "контрольорами".
"Мужики" — це працьовиті, неліниві злочинці, які виконують обіцянки та не доносять керівництву.
"Козли", як правило, в"язні, які мають освіту чи навчаються. Вони допомагають адміністрації в"язниці, працюють бібліотекарями, санітарами.
Найнижча категорія на зоні — "пєтухи", або "ображені". Ними часто стають наркомани.
"Козли", як правило, в"язні, які мають освіту або навчаються
— З "ображеними" ніхто не хоче мати справи, — каже Володимир. — Це чоловіки з нетрадиційною сексуальною орієнтацією або стукачі. Об них ніхто не хоче рук вимазувати. У таких навіть їжі не беруть.
Якщо ув"язнений украв щось із шухляди іншого, його відразу зарахують до категорії "пєтухів". Крім того, назвуть крисою. Донощиків та зрадників охрещують кумівськими псами.
На зоні кожен засуджений має прізвисько. У більшості випадків їх утворюють від прізвищ. Коли до в"язниці потрапляє неповнолітній, він виходить на вулицю і кричить: "В"язниця, в"язниця, дай мені кличку. Не просту, а воровську".
— Та іноді прізвисько утворюється саме по собі, — сміється Володимир. — Наприклад, хтось дуже любить кефір. Так Кефіром його й назвемо.
Колись засудженого в колонії можна було визначити за наколками. "Вори" наносили на тіло церкви, хрести, "пєтухи" могли поставити крапку або намалювати тваринку. Нині татуювання ні про що не говорить. Змінилося й життєве кредо. За радянських часів ув"язнені казали: "Від тюрми і від суми не зарікайся", а нині додають: "Від нар і від Канар не зарікайся".
— Керівництво слідкує, щоб усе мало межу, — говорить начальник колонії N48 Петро Харкавий. — Тут не може бути ієрархії. Звертатися в"язні мають на "ви" та вживати нормативну лексику.
4 
35413
Коментарі