Кілька сотень туристів провели минулі вихідні у селі Пляшева Радивилівського району Рівненщини. 6-7 липня там відбувся перший етнофестиваль "Волинський серпанок".
Щороку у середині літа в Пляшевій відзначають річницю битви під Берестечком, де 1651-ого року у боях з поляками полягло військо Богдана Хмельницького. День пам'яті козаків – дев'ята п'ятниця від Великодня, але два наступні дні найчастіше відводять для народних гулянь.
Цього разу гостей в селі розважали у ремісничому містечку просто неба. Головною темою було ткацтво і все, що з ним пов'язано. Але організатори запросили також ковалів, різьбярів, музикантів та історичних реконструкторів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вперше за 100 років ткалі змогли відтворити унікальну надтонку тканину "серпанок"
"Мати підіймала мене о 5-тій ранку, бо в сусідки в хаті вже світилося. Я дуже хотіла спати, але сідала і сучила нитки з льону. Треба було напрясти й намотати багато клубків, щоб виткати собі придане, - 83-річна Надія Шваб з Житомирщини сидить на лавці і чеше льон. – Вдень ми працювали у колгоспі, а ввечері займалися рукоділлям. Спати лягали близько півночі. Гляньте на мої руки – і все зрозумієте".
Бабця показує, як правильно бити льон та робити з нього нитки. Навпроти неї за ткацькими верстатами сидять майстрині, які тчуть полотно.
Колекціонер Ігор Перевертнюк із Києва намотує жінкам на голови хустки по старовинній моді. Чоловік знає кілька способів і охоче демонструє їх на кожній бажаючій.
"Один бік підкручують і одягають на лоб, щоб хустка мала форму. Ззаду вона виглядатиме, як ластівчин хвіст – її спеціально так розшивали, - пояснює Ігор. – Такі убори носили заміжні жінки, коли намітки уже почали виходити з моди. Я колись працював у музеї, а нині збираю власну колекцію старовинного одягу, їжджу по київських, поліських та волинських селах. Найдорожче заплатив за стару спідницю минулого століття. Бабця запросила за неї 700 доларів – сказала, що треба в хаті вікна поміняти на пластикові. Я погодився, бо спідниця була дужевже гарна".
У інших ятках можна було навчитися плести з соломи обереги, робити ляльки-мотанки, виготовляти музичні інструменти або стати помічником коваля.
На сцені музиканти грають старовинні мелодії та співають балади. Поодаль жартують між собою гості із білоруського лицарського клубу "Дайнава", які представляють 14-15 століття.
П'ятеро дівчат із столичного театру історичного танцю "Алєнтрада" відпочивають на траві перед виступом. На усіх тяжкі гаптовані оксамитові сукні – такі носили у 16-ому столітті.
"Зачіски одна одній дві години робили, - каже Анна, одна з танцівниць. – Покажемо сьогодні старі танці, які були модні колись – глорія д'аморе, турдіон та кілька інших. Розучимо з гостями фестивалю прості рухи, щоб вони теж могли потанцювати".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Польські Vo?osi зіграли у Києві унікальну етніку на скрипках, контрабасі та віолончелі
Фестиваль триває до пізнього вечора.
"Мені завжди було цікаво, як люди жили у натуральному господарстві і самі себе забезпечували, - каже туристка Марія Кротюк з Рівного. – Я знаю, що Берестечко – то була поразка козаків і святкувати тут немає чого. Але добре, що придумали етнофестиваль на додачу. Бо заради самої панахиди та покладання квітів до пам'ятника мало би хто приїхав здалеку, хіба політики та купка патріотів. Більшість людей сюди їде все-таки відпочити на день-два".
"Люди завжди чекають чогось нового. Позаторік до 360-річчя Берестецької битви робили реконструкцію бою між козаками та поляками. Але підготовка такого дійства потребує чимало часу і фінансів, а опускати планку не хочеться, - каже Олексій Губанов, заступник губернатора Рівненщини. – Цього року завдяки ентузіастам організували ткацький фестиваль, де гості могли ознайомитися з ремеслами наших прадідів і прабабусь. Бо політичні мітинги, шашлики та китайські сувеніри уже всім набридли і абсолютно не відповідають духу цього місця. А от показати частину нашої історії – зажди корисно".
3 
79692
Коментарі