Мороз і його Соцпартія є знаковими для України. Це він оприлюднив плівки Миколи Мельниченка, що вплинули на хід вітчизняної історії. І це Мельниченко пізніше боляче вдарив по репутації Олександра Олександровича. Екс-майор заявив, що не раз зустрічався з лідером СПУ ще до зникнення Ґонґадзе. І той міг чудово знати, що на журналіста готується замах. Але Мороз так нічого й не зробив, аби запобігти нещастю. І тоді стала не зовсім зрозумілою його роль у цій справі... Зате багато що стало зрозумілим про Мороза після його різкого переходу на бік "біло-синіх" торік улітку.

Для українців було принциповим: чи переможе цинізм і на цих виборах? Чи потрапить до парламенту невеличка партія, що служила то одним, то іншим? Спочатку, в райкомі, за комуністичну ідею, потім на Майдані — за "помаранчевих", пізніше в кріслі спікера — за "біло-синіх". І хтозна за кого й де був би завтра Мороз, якби СПУ знову опинилася у Верховній Раді. Олександр Олександрович став символом безпринципності українського політика.

Коли в ЦВК підраховували останні протоколи, з ними відбувалися дивні речі: в центрі їх затримували, бо там були "неточності", і відправляли на дільничні комісії. Ті вже були в неповному складі. І якийсь голова чи секретар наодинці "виправляв неточності". У підсумку цифри для соціалістів ставали дедалі кращими.

Усі розуміли, що відбувається. Що окремі політики готові багато віддати або саме зараз віддають, щоб СПУ потрапила в парламент. Те, що це може відбутися лише через грубі фальсифікації, свідчили соціологічні дослідження та екзит-поли.

0,1% — це волевиявлення середньостатистичного українського районного центру. Не так багато. Але саме від цієї однієї десятої відсотка залежало — чи стануть нарешті українські політики послідовними й чесними? Чи зможуть запропонувати країні не слова, а цілісні програми для розвитку країни? Люди дали їм ще один шанс.

Сергій ТАРАН, політолог

×