Росіянка Вікторія Івлєва стала першим журналістом, який побував всередині 4 реактора ЧАЕС у 1990 році. Через півроку за фотографії, які там зробила, отримала "Золоте око" на World Press Photo в категорії "Наука і технології". Ці знімки обійшли весь світ.
"Потрапити на ЧАЄС тоді було просто. Їздили багато журналістів, це не заборонялося. Я випадково біля входу на станцію познайомилася з напівофіційним загоном фізиків. Вони на свій страх і ризик ходили до реактора. Швидше за все, спрацювала жіноча чарівність. Тому що більшість кореспондентів, які хотіли потрапити в реактор, були чоловіки. Навіть не знаю, скільки там пробула. Всередині час зупинився. Вразила тиша, ніяких звуків у величезному приміщенні. І відчуття потворства, яке може залишити після себе людство. Отримала тоді 5 рентген", - розповіла Вікторія Івлєва кореспонденту Gazeta.ua.
Перед тим, як зайти в реактор, всі перевдягалися у пластиковий одяг.
"Це було пакування, щоб ніде не було ніяких дірочок для проникнення радіоактивних частинок. Спеціальні бахіли, пластикові рукавички, в яких було важко знімати. Маска не давала нормально дихати", - пригадала журналістка.
"На об'єкт я пройшла по чужій перепустці. Камери та об'єктиви сховали в кишені ватників і штанів моїх супутників. Лізли ми в цьому незручному одязі кудись нагору. Багато хто помилково вважає, що реактор знаходиться десь під землею, насправді четвертий реактор ЧАЕС — це 35,5 метра над землею", - додала Івлєва.
"Коли ми йшли через кімнату з пультами управління, машинний зал, повз покручені турбіни, розкидані всюди труби, шматки металу різного кольору і форм, почало приходити відчуття цілковитої нікчемності людини перед силами природи. Там стояла мертва тиша, стріли сонячних променів з дірок у саркофазі і танцюючий в цих стрілах дрібний пил перетворювали цей апокаліпсис на якусь дивну театральну красу. Ніколи в житті я більше не бачила такої красивої і такої смертельної сцени", - поділилася жінка.
"Ще більш смертельна сцена була попереду — в центральному реакторному залі, там, де в результаті вибуху стала на ребро кришка реактора, яку хлопці називали "Елена". Ми дивилися на неї через розбите скло операторської. Я трохи посунулася вперед. "Краще не лізь — там 2 тисячі рентген", - сказав мені дозиметрист Юра Кобзар", - додала вона.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Війна витягує з людей найогидніше. Але і найпрекрасніше теж"
У Чорнобилі Вікторія Івлєва потоваришувала з фізиком Костянтином Чечеровим, який вивчав причину аварії. Доза, яку він отримав за час роботи в реакторі була 2,5 тисячі рентген. За 2 дні до смерті він сказав: "Справжньою катастрофою була не аварія на 4 блоці, а ліквідація її наслідків".
"Це він з товаришами виповзали на власних пузах всі приміщення всередині реактора в пошуках палива, це він збирав стрічки самописців з приладів влітку 1986-го", - сказала Івлєва.
"Вони з'ясували тоді головне — це був ядерний вибух, в результаті якого велика частина палива, приблизно 90 відсотків, вилетіла з реактора і розпорошилася над планетою, в основному в північній півкулі. І виходило, що всі жертви, всі мобілізовані люди, всі свинцеві фартухи і лопати, всі страждання, хвороби, жахи, страхи — все це було марно", - підкреслила вона.
Національний архів безпеки США розсекретив деякі документи щодо аварії на ЧАЕС. На думку американських розвідників, враховуючи масштаб інциденту, більшість персоналу повинні були відразу евакуювати. Насправді, після вибуху персонал залишався на робочих місцях. "... склад рятувальної команди мав би змінюватися в міру того, як серйозність інциденту ставала більш очевидною", - йдеться в доповіді. Також, крім нових членів рятувальної команди, на місце повинні були прибути бригадири з інших підрозділів, щоб забезпечити правильні дії для уникнення подальшої катастрофи.
9 
79692
Коментарі