Фото: Наталя Мерецька

Киянка Наталія Мерецька п'ять років тому вийшла заміж за нідерладця Йогана і переїхала до селища Адорп у регіоні Твенте на сході Нідерландів.

"Щоб запросити мене в країну, Йоган брав довідку про дохід і мав показати контракт на постійну роботу терміном не менш як рік. Писав розписку, що несе за мене відповідальність. Зобов'язаний надати житло й оплачувати всі витрати — медичну страховку, мовні курси, проїзд у транспорті, харчування", - каже Наталія.

Крім звичайного одруження, тут є ще два види офіційних стосунків — співжиття і партнерський шлюб. Перший, коли люди просто живуть разом, але не мають одне перед одним жодних зобов'язань. У другому випадку майно та дохід діляться порівну. Якщо народяться діти, слід доводити, хто їхній батько.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кожна родина має власний бізнес – як живуть у Венесуелі

"Складала в посольстві екзамен на мінімальний рівень знання голландської мови. Після того дозволили зареєструвати стосунки. Видали документ, що я стала членом сім'ї Йогана. Він дійсний п'ять років. Означає, що маю всі права, які є в чоловіка — працювати, отримувати медичну допомогу. Не можу лише голосувати", - каже українка.

Після того, як прожила в такому шлюбі три роки, знову здавала екзамен на знання мови. Але вже на вищий рівень.

"Якби його провалила, довелося б заплатити штраф понад тисячу євро. У випадку кількох невдалих перездач — повернутися в Україну. Тому три місяці ходила на мовні курси, потім вивчала мову з допомогою чоловіка. Також через три роки цивільного шлюбу можна подати документи на отримання громадянства. До цього часу, якщо чоловік вирішить розлучитися, йому достатньо зателефонувати в міграційну службу і сказати, що розриває стосунки. У такому випадку доведеться залишити країну", - додає Наталя.

×