Учені з"ясували дійсну причину діабету

Міжнародна команда дослідників під керівництвом Джулін Зейрат і Олександра Чибаліна з Каролінського інституту в Стокгольмі зробила відкриття, що зможе полегшити життя мільйонам людей всього світу. Вони знайшли фермент, що відповідає за здатність клітини засвоювати глюкозу і жири, а також перемикатися з одного джерела енергії на іншій.

Саме недостатня активність генів, що кодують цей фермент, і призводить до розвитку такого поширеного діабету II типу. Це спадкове захворювання, що характеризується хронічним підвищенням цукру в крові. Виникає воно через зниження чутливості тканин і органів до інсуліну - найважливішого гормону, який після кожного прийому їжі сигналізує клітинам: пора поживитися глюкозою.

У здорових людей інсулін виробляється бета-клітинами підшлункової залози у відповідь навіть на незначне підвищення цукру в крові - наприклад, після їжі. Зв"язуючись з рецепторами на поверхні клітин-мішеней - печінки, м"язових і жирових, він підвищує споживання глюкози для виробництва енергії або поповнення запасів у вигляді складнішого глікогену. Це дозволяє підтримувати концентрацію глюкози на постійному рівні, необхідному для правильної роботи всього організму.

При діабеті другого типу ці сигнали проходять майже непоміченими і клітини не споживають глюкозу з крові в тій кількості, в якій це слід було б робити після їжі. У результаті, її рівень росте.

Учені давно відмітили, що діабет другого типу часто передається по спадку, але толку від цього відкриття було мало - пошуки генів, робота яких у діабетиків порушена, давали дуже багато результати, і внесок жодного зі знайдених генів не був вирішальним. До того ж абсолютно незрозумілою залишалася і дійсна природа захворювання - що саме працює не так.

Шведським ученим вдалося знайти фермент, що грає ключову роль в розвитку нечутливості до інсуліну. Це діацилгліцеролкіназа-дельта (ДГК-дельта).

ДГК-дельта виявилася ключовою ланкою в двох ланцюжках - передачі інсулінового сигналу усередині клітини і енергетичного обміну. За його недоліку клітини залишаються глухими до відчайдушних інсулінових прохань організму споживати більше глюкози, а жири (ліпіди) залишаються неокисленими, у все більшій кількості відкладаючись в білій жировій тканині.

Як пояснив Олександр Чибалін, "цей фермент сам по собі глюкозалежний", тобто його кількість в клітині залежить від концентрації глюкози, при цьому чим більше її в крові, тим менше ферменту виробляється. Таким чином, необережне порушення рівноваги призводить до дуже неприємних наслідків, повідомляє "Подробности".