У піст Віра Зубко дає монахам соєве м"ясо

 

Сьомий рік для 15 ченців Спасо-Преображенського монастиря в Новгороді-Сіверському на Чернігівщині готує їжу місцева жителька Віра Зубко, 49 років.

На плиті у просторій кухні у двох 15-літрових каструлях варяться страви. Жінка кришить соломкою картоплю. Ігумен Никодим, 26 років, засукавши рукава ряси, пробує вариво.

— Треба трохи солі, — зауважує він.

У понеділок 10 грудня почався третій тиждень Різдвяного посту.

— Ми постимося, як і миряни, — чотири рази на рік, — розповідає священик. — Хіба що трохи суворіше. Монастирський статут узагалі забороняє вживати м"ясо, тваринні жири. Їх ми замінюємо бобами, рибою. Першого тижня Великого посту не їмо вареного. Уживаємо лише печені овочі.

Різдвяний піст не надто суворий. Тож на свята — а їх шість — монахам можна їсти рибні страви.

— Постуючий утихомирюється і фізично, і духовно від інших соблазнів, — ігумен Никодим відходить від плити. — Не треба тільки забувати, що постуємо ми не для Господа, а насамперед — для себе.

Віра Зубко помішує черпаком страву. Обідатиме та вечерятиме братія гречаним супом і пшеничним пловом із грибами.

— Біля плити пораюся до четвертої вечора. Треба ж їх нагодувати, — каже жінка. — Обідають о 12-й дня, вечеряють — десь о 8–9-й вечора. Я наготую, а ввечері трапезнік, послушник Павло, їх розігріває. Він же і посуд помагає мити.

На перше монахи їдять приготовлені на олії борщі, супи, розсольники. На друге — каші, макарони. Підливка подається із соєвим м"ясом. Двічі на тиждень — страви з картоплі. На свята до тушкованої чи смаженої кухарка додає куплені в магазині печериці. Салати — обов"язкові в щоденному раціоні. Випічку, крім пісних днів, Зубко готує на олії чи маргарині. До червоного борщу — улюбленої страви монахів — пече пампушки з часником. На свята готує шарові салати, соєві котлети, пече рибу та пироги. Компоти чи узвари варить на два дні.

— Цього року в монастирському саду зібрали хороший урожай яблук. 400 трилітрових банок яблучного соку закатала, — хвалиться Зубко. — І насушили багатенно.

Спускаємося в довгий монастирський погріб. Усі банки на полицях не вмістилися. Частина стоїть на підлозі. У 100-літрових дерев"яних бочках — яблука, помідори, огірки. Поряд у засіках — картопля. Їх вирощують на 50 сотках монастирської землі.

Решту харчів купують. Кухарка лише складає список, а послушник Павло скуповується.

— Вони мені довіряють і жартівливо називають прем"єр-міністром, — сміється жінка.

Віра Зубко — кухар-кондитер V розряду. Раніше працювала в районній лікарні, потім — у будинку відпочинку "Ярославна". Відколи в монастирі, теж почала постувати.

×