Впливове американське ділове видання The Wall Street Journal пропонує задуматися, чи "не пора віднести Володимира Путіна до ворогів Сполучених Штатів".
Після гучних подій останніх місяців, у ряді яких слід згадати вбивство журналістки "Нової газети" Ганни Політковської, скандальний саміт ЄС, присвячений проблемам енергетики, а також загадкову смерть політемігранта Олександра Литвиненка, західна преса все більш схильна переглядати оцінки системи влади Володимира Путіна, а також його особисто.
На думку видання, Росія вже давно і все більш виразно проявляє ворожість відносно США. І приводить декілька прикладів.
Минулого літа Росія підписала договір на постачання Венесуелі зброї на мільярд доларів, а Уго Чавес негайно став публічно міркувати про те, як він використає цю зброю для потоплення американського авіаносця.
Минулого тижня Росія почала поставляти Ірану новітні зенітний-ракетні комплекси "Тор-М1" на суму $1,4 мільярда. Міністр оборони Росії Ігор Іванов заявив, що ці ракети ніяк не позначаться на балансі сил в регіоні. Проте призначення цих ракет - захист ядерних підприємств Ірану, які представляють загрозу для балансу сил.
На додаток Іванов виразив "абсолютну впевненість", що реактор в Бушері, який Росія будує для Ірану, не використовуватиметься для створення ядерної зброї. The Wall Street Journal категорично викриває міністра оборони в брехні, стверджуючи, що Іванов не може не знати: відпрацьований плутоній з реактора можна легко перетворити і використовувати для створення мінімум 60 бомб.
В ООН Росія наполегливо протистоїть спробам США ввести санкції проти Ірану і Північної Кореї у відповідь на їхні ядерні програми і зводить нанівець ефект від вже прийнятих резолюцій. Росія говорить, що заперечує проти санкцій, оскільки "вони неефективні". Це дивна заява з боку уряду, який в жовтні ввів торгові, поштові і транспортні санкції проти сусідньої Грузії.
Американське видання закликає задуматися про причини такої лукавої і недалекоглядної російської зовнішньої політики. На думку WSJ, в цьому безумовно присутній меркантильний інтерес, про який досить часто говорять. Так, розслідування скандалу навколо програми "Нафта в обмін на продовольство", яке вів Пол Волкер, показало, що російські компанії заробили на нафтових операціях з Саддамом Хусейном $19,3 мільярдів. Можливо, саме це зумовило відчайдушну протидію Росії американському вторгненню до Іраку.
Вже в липні цього року Росія планувала поставляти Північній Кореї високі технології і системи зберігання ядерних матеріалів. Також і загальна вартість продажів Росією зброї Тегерану за останні роки виросла в 6 разів.
Проте навряд чи можна вважати російський збройовий експорт життєво важливим для її економіки, не кажучи про Північну Корею. Тоді чому ж Москва, у якої вистачає і своїх проблем з релігійними екстремістами, потурає ядерним амбіціям Ісламської республіки, що спонсорує тероризм від Буенос-Айреса (Аргентина) до Бейрута (Ліван), задається питанням WSJ.
Серед можливих причин цього присутній імперський синдром і бажання Росії розширити свою сферу впливу. Проте очевидно й інше - присутній стійкий антиамериканізм міцної радянської "закваски". Складається враження, що Росія готова використовувати будь-яку з можливостей, щоб обмежити вплив США у світі.
Навіть власні невдачі і провали в зовнішній політиці російська влада схильна трактувати з дивовижноюпараноїдальністю.
WSJ згадує вересень, коли виникло протистояння з Грузією через арешт 4 російських офіцерів, яких звинуватили у шпигунстві.
- Остання витівка із захопленням наших офіцерів сталася якраз після рішення НАТО про надання плану інтенсивної співпраці і, до речі, відразу після візиту Михайла Саакашвілі до Вашингтона, відзначив тоді на прес-конференції Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров.
Чи була це звичайна російська параноя, пов"язана з посяганнями чужаків на рідну землю? Або Лавров дійсно думає, що Вашингтон, Брюссель і Тбілісі підлаштували цю "змову", запитує американське видання.
Тепер уже можна скласти довгий ряд з убивств, замахів, ув"язнень і насильницького видворення з країни людей, які були відкритими опонентами Путіна. Останнім свідоцтвом цього стала доля Литвиненка, який помер минулого тижня від смертельної дози опромінення полонієм-210, - речовиною, яка ,зазвичай, використовується в атомній бомбі.
Навіть ставши британським підданим, Литвиненко дуже тісно був пов"язаний з російським суспільством через своє минуле.
- Я думаю, що вірогідність того, що Литвиненка вбили російські спецслужби, дуже велика, передає WSJ слова колишнього радянського дисидента, який зараз очолює в Єрусалимі Центр "Шалем" Натана Щаранського.
Щаранський упевнений, що, не дивлячись на заперечення з боку Кремля, використання екзотичної отрути вказує на методи і менталітет співробітників КДБ-ФСБ. А то обставина, що вбивство здійснили в Лондоні, безумовно, є одним із способів дати зрозуміти критикам Кремля, що ніхто не може відчувати себе захищеним. Що стосується негативної реакції громадськості, то, як відзначив Щаранський, "практика показує, що це швидко затихає".
Пора дати Путину зрозуміти, що в клуб джентльменів входять тільки джентльмени, вважає WSJ. А наступним кроком має стати дійсно заслужене Путіним відношення - як до "негідного довіри цивілізованих людей". Саме так сказав про президента Росії Литвиненко перед смертю, повідомляє InoPressa.
3 
79692
Коментарі