4 вересня Уряд переніс запланований на 2013 рік Всеукраїнський перепис населення на 2016 рік. До того перепис вже переносився з 2011 року на 2013-й. Олександр Гладун, 57 років, експерт з Інституту демографії й соціальних досліджень ім. М.В. Птухи вважає, що ситуація з перенесеннями перепису стає непристойною. Україна стала однією з кількох країн, що випали з десятирічного світового циклу проведення переписів населення.
Чим важливий для суспільства перепис населення?
Історія переписів населення налічує декілька тисяч років. Природно, перші переписи істотно відрізнялись від сучасних, проте головна мета була та ж сама – з'ясувати, скільки населення проживає в країні. Але в давнину ці відомості використовувались, головним чином, для визначення кількості населення для залучення до армії та сплати податків.
Зараз метою перепису є отримання соціально-демографічних характеристик населення як по країні в цілому, так і по кожній адмістративно-територіальній одиниці окремо. Перепис населення дає можливість отримати інформацію про статево-вікову структура населення, національний, мовний, освітній склад, шлюбний стан, типологію сім'ї.
Прогноз чисельності населення та його статево-вікової структури, наприклад, дає змогу визначити кількість дітей дошкільного та шкільного віку, пенсіонерів тощо та відповідно передбачати необхідну кількість дитячих садків, шкіл різного рівня, потребу у лікарях, прогнозувати потреби пенсійного фонду. Аналіз тенденцій змін у розмірах та структурі сімей може використовуватись при житловому будівництві для визначення розмірів та кількості кімнат у квартирах.
Чому в світі прийнято проводити раз на 10 років?
Перепис населення – найскладніша статистична робота, весь період від початку робіт до отримання результатів складає приблизно п'ять років. Його проведення потребує великої за обсягом роботи, розробки технології обробки даних, забезпечення відповідною обчислювальною технікою. А що казати про сам процес безпосереднього перепису населення, коли необхідно отримати інформацію про кожну особу. Це потребує великої армії спеціально підготовленого персоналу. Для більшості країн світу, десять років – це прийнятний компроміс між витратами та втратою актуальності даних.
Деякі країни це не влаштовує і вони проводять перепис частіше. Наприклад, у Канаді періодичність проведення переписів населення складає п'ять років. При чому підготовка до наступного перепису починається тоді, коли цикл робіт з проведення поточного перепису населення ще не закінчився.
Які соціальні показники фіксуються під час перепису?
До програми включено 13 питань, які містять підпитання.
Хоча при проведенні перепису населення опитується особа, інформація збирається у межах домогосподарства (сім'ї). Визначається стать, дата та місце народження, громадянство, етнічне походження. При фіксації сімейного стану передбачаються варіанти відповіді щодо перебування як у зареєстрованому, так і незареєстрованому шлюбі.
В розділі про освіту є декілька підпитань: яка освіта зараз (для осіб у віці 10 років і старше), чи людина навчається (для осіб у віці 10–50 років), а для дітей у віці до 8 років – чи відвідують вони дошкільний заклад).
Питання про мову також має підпитання: про рідну мову, володіння українською та іншими мовами.
Десяте питання стосується джерел засобів існування: трудова діяльність, особисте селянське господарство, пенсія, стипендія, допомога з-за кордону, державна соціальна допомога тощо. Також досліджують характер основної роботи (постійна, тимчасова, сезонна, одноразова), працює людина за наймом чи ні, місцезнаходження основної роботи.
Є одне питання тільки для жінок: скільки дітей народила.
Чому в Україні вже вдруге переносять з 2011 аж на 2016 рік?
Хоча офіційно про причини переносу не повідомляється, основною причиною висувається фінансова. Непроведення перепису у 2012 році пояснювалось тим, що у цьому році було два заходи загальнодержавного масштабу: чемпіонат Європи з футболу та вибори до Верховної ради, а третій був при перебором. До речі, з цим аргументом можна погодитись. Але в цілому ситуація з переписом стає просто непристойною. Україна є одна з небагатьох країн, яка у поточному всесвітньому десятирічному раунді (2005–2014 рр.), визначеному ООН, не провела перепису населення.
Наскільки точним є перепис, зважаючи на незареєстрованих, циганів, біженців танелегальних мігрантів?
В цілому при правильній організації перепис населення охоплює практично все населення і дає точні дані. Один із заходів для підвищення надійності отриманих даних є проведення контрольних обходів, якими охоплюється до 25% населення. На практиці ж частина населення уникає участі в перепису. У основному це особи, які не мають офіційного юридичного статусу. Така проблема існує в усьому світі. Проте частка такого населення незначна, тому вплив на точність даних є мінімальним.
Чи були б зараз несподіванки від перепису – типу, нас уже навіть не 46 мільйонів, чи сільського населення не 40 відсотків, а 20...?
Я не думаю, що від перепису населення слід очікувати яких-небудь несподіванок. По-перше, соціально-демографічні процеси є доволі інерційними, а, по друге, існує поточна демографічна та соціальна статистика, яка дає змогу відслідковувати тенденції та їх зміни, можна сказати, у реальному часі. Єдине, на мій погляд, що якось може вплинути на очікувані результати – це проблеми з обліком мігрантів.
Коли темпи скорочення припиняться?
Максимальна чисельність населення в Україні була у 1993 році – 52,2 млн осіб. Після цього чисельність населення постійно скорочується і на початок цього року вона становила 45,4 млн осіб. Протягом цього періоду зменшення чисельності населення відбувалось за рахунок перевищення кількості померлих над кількістю народжених та частково за рахунок міграції. В Україні народжуваність зменшувалась до 2001 року, після чого почала підвищуватись. Смертність же збільшувалась до 2007 року, а останні п'ять років – зменшується. Але перевищення смертності над народжуваності залишається значним. Так, у 2012 році природне скорочення становило 142,4 тис. осіб. За рахунок міграції чисельність населення скорочувалась до 2005 року. З 2006 року сальдо міграції стало позитивним і стабілізувалось на рівні 13–17 тис. осіб щорічно. У 2013 році позитивне сальдо міграції стрибнуло до 61,8 тис. осіб. Тобто приїхало жити до України на 61 тисячу більше, ніж виїхало. Незважаючи на в цілому позитивні тенденції, за прогнозами фахівців нашого інституту чисельність населення все одно буде скорочувались.
Хто виїжджає й скільки. Якого віку емігранти?
За минулий рік з країни виїхало 14,5 тис. осіб. Основні напрями – це Російська Федерація (4,9 тис. осіб), Німеччина (1,6 тис. осіб), Ізраїль (1,3 тис. осіб) та США (0,7 тис. осіб). Значна кількість емігрантів – це особи у віці 20–39 років. Щодо прибулих, то більшість з них з Російської Федерації (16,0 тис. осіб), а також з Туркменістану (8,0 тис. осіб), Китаю (4,5 тис. осіб), Азербайджану (3,4 тис. осіб), Індія (2,6 тис. осіб), Нігерія (2,3 тис. осіб). При чому більше половина іммігрантів – це особи у віці 15–29 років.
Яка тривалість життя, тенденції?
За роки незалежності очікувана тривалість життя коливалась, але починаючи з 2005 року почала збільшуватись та у 2012 році досягла максимального значення – 71,2 роки. У чоловіків очікувана тривалість становить 66,1 роки, а жінок – 76,0 років. Більша очікувана тривалість життя жінок ніж чоловіків – загальносвітова ситуація, але в Україні дуже значна різниця – 10 років. Це пояснюється великою смертністю чоловіків у працездатному віці.
3 
79692
Коментарі
33