Спалах коронавірусної хвороби негативно впливає на психічну рівновагу людей. Основними психологічними впливами пандемії COVID-19 стали страх і хвилювання про власне здоров'я та здоров'я близьких; постійна стурбованість щодо фінансових втрат; зміни в режимі сну або їжі; утруднення концентрації та роздратування; побоювання та погіршення здоров'я; посилення вживання алкоголю, тютюну та інших психоактивних речовин. В умовах пандемії фахівець з психологічної допомоги розповів Gazeta.ua про свою діяльність та важливіть підтримки психічного здоров'я і окремі його аспекти.
Із Ігорем КАНІФОЛЬСЬКИМ говоримо по скайпу. Першу половину розмови спілкуємося російською. Психотерапевт розповідає, що 36 років прожив у Росії. Після одного з питань переходить на менш впевнену українську. Шкодує, що не почали з української відразу. Припускає, що відповіді українською були б іншими.
- Місце мого народження – Первомайськ на Бузі Миколаївської області. У домі мого дитинства прожив до 11 років. Поїхав вчитися до Петербурга і там жив. Батьківщиною вважаю Україну. Подобається Одеса, Причорноморські степи. Найбільше відчуття дому переживаю у подорожах. Відчуваю себе часткою людства.
Як ухвалюєте важливі життєві рішення? Чи варто покладатися на інтуїцію?
- Рішення, прийняті від інтуїції – це рішення не від розуму, а від усього тіла, із внутрішнього заглиблення. У всіх інтуїція розвинена. У мене – точно. Важливо лиш нею користуватися. Інтуїція буває забита у людей, над якими в дитинстві чинили насильство, змушували до суворої дисципліни, багато забороняли. Коли нею користуюся, усе добре вдається. Наприклад, моє повернення в Україну. У Санкт-Петербурзі, де я жив, усе досить добре складалося. Але обставини спряли поверненню в Україну. Внутрішнє відчуття говорило: треба переїжджати. Радий йому. Тут зараз передовий край розвитку світу. Вірю, що тут є перспектива.
З якими людьми краще будувати стосунки?
- Сповідую принцип "на Аллаха надійся, а віслюка прив'язуй". Довіряю людям із ціннісною орієнтацією. Визначаю це по висловлюванням, діям, очам. Цінності мають бути "безпечні": не зраджувати, не убивати, не красти, не шахраювати - по суті, це заповіді. Тому віруючі викликають більше довіри. Але і просто добрі люди.
Що чи хто допоможе людям подорослішати? Коли і з якого моменту самі відчули себе дорослим?
- Усе, що відбувається зараз у країні, навчає людей відповідальності. Бо ніхто про них не турбується. Поступово люди будуть набувати зрілості. Сучасний стан речей в Україні - ідеальна ситуація для розвитку.
Дорослішання вигідне тим, що тоді людина має більше свободи і можливостей у житті. Дорослим бути краще. По-справжньому дорослих катастрофічно мало. Насправді люди не дорослі, а лиш роблять вигляд. По роду професії часто маю справу із невирослими дітьми. Одруження і народження другої дитини сприяли моєму власному дорослішанню. Перша дитина виросла без нього.
Як долати поганий настрій через життєві невдачі? Як не дозволити негативним емоціям опанувати себе?
- Поганий настрій треба просто проживати. Причина часто лежить у наших концепціях і поглядах на життя та інших людей. Якщо ваші, навіть не усвідомлені, очікування не справджуються, виникає поганий настрій. У пасивній формі це депресія, розпач, відчай, просто понижений емоційний стан; у активній формі - гнів, злість. Емоції мають свою мудрість: несуть зворотній зв'язок для людей. Їх добре виражати зовні, але робити це в тій формі, про яку не пошкодуєте.
Щоб не занурюватися у емоції повністю, треба усвідомити, що у вас вони взагалі є. Потрібно вчитися приймати свої протиріччя. Часто люди хочуть, щоб у них не було ніякої реакції. Це нереальна задача. Краще бажати, щоб реакція була адекватною і розвивала вас і ситуацію.
Просто скажіть в розмові: я реагую емоційно, мені не байдуже.
Якщо далі з собою розбиратися, то емоції мають назви, і треба їх зрозуміти. Що саме ви відчуваєте? Доросла людина повинна знати назви своїх емоційних станів. У багатьох є алекситимія (Нездатність особи називати емоції, пережиті нею або іншими людьми, тобто переводити їх у вербальний план – Gazeta.ua). Є спецальний сайт-атлас емоцій, який розробив один відомий спецаліст по емоціям Пол Екман з Далай Ламою. Всі свої емоції корисно назвати без засудження.
Емоції обов'язково корелюють десь в тілі. Треба шукати, де саме в тілі ми їх переживаємо. Вони, як енергія, - просто відчуваються. Люди мають цю енергію використовувати для справ. Особливо, жінки - літають на емоціях. Це гарний спосіб перетворити емоції на користь.
Емоції – це барви життя. Потрібно прагнути, щоб вони були чисті. Якщо засохли, залежалися, постійно повторюються, неадекватні, треба шукати їх корінь в минулому і пропрацьовувати, проживати ту ситуацію, де вони з'явилися, а ми не відреагували їх тоді.
У емоційно грамотної людини і людини, яка усвідомлює себе більш глибоко, депресії не може бути. Тому що у сутності нашої істоти немає цих хвиль емоційних: "В глибині океану завжди спокій". Не тільки спокій, а ще й світло є. Якщо ми усвідомлюємо себе на достатньо глибокому рівні, розуміємо свою більш духовну сутність, тоді ми не підвладні емоціям.
Ви тривалий час працювали із людьми, що страждають на алкоголізм та інші залежності. Чому люди тягнуться до заборонених речовин? Як допомогти?
- Залежними від алкоголю стають люди, у яких є базова незадоволеність життям, наслідки психотравм, непрожитий травматичний досвід. . Твориться ілюзорний висновок: спосіб жити щасливо – це вживати алкоголь. Люди мають навчитися відчувати себе щасливими без алкоголю. Я працював у кількох клініках у Санкт-Петербурзі. Зрозумів, що причина залежності часто недіагностована і прихована від самої людини. Залежність завжди "сідає" на якийсь фоновий невроз, який був у людини до її виникнення. Це рішення, яке людина знаходить, має негативні наслідки. Якщо вилікувати базовий невроз, залежність зникає. Потрібно запропонувати кращі варіанти. Від хорошого люди не відмовляються. Мало хто пропонує звільнення. Багато пропонують заборону. Отримуємо непитущого алкоголіка.
Слухав вебінар колеги, де вона порівняла шлях здорових людей зі сходженням на гору. Мовляв, залежні люди не хочуть докладати зусиль по сходженню, а вживаючи допоміжні речовини, хочуть цю гору обійти – випити і розслабитися. А їм треба дійти вгору. Безрадісна картина виникла: треба тяжко трудитися. Це не мотивує.
Після цього вебінару працював з клієнткою, у якої залежність. Вона описувала свій стан: наче лізе на слизьку гору. Вона з неї скочується в болото. Починаємо з'ясовувати, що це за гора, і вона усвідомлює, що гора - та, яку батьки їй показали. Це не її гора. І вона лізе на гору, а їй туди не потрібно. Усвідомлює, що її власний шлях іде в обхід. Він легкий і приємний. Це шлях до її реалізації. Батьки її підштовхують родинним бізнесом займатися, а вона хоче власну ферму. Свій шлях може бути важким, але ці труднощі приємні.
Відповідальність – не щось важке. Якщо людина сама бере на себе власну відповідальність, то це її окрилює і підтримує. А якщо відповідальність, покладена кимось, вона пригнічує.
Як зробити стосунки здоровішими? Чому люди зраджують один одному?
- Зрада у стосунках є наслідком зради самому собі. Це втрата частини душі.
На зовнішньому поведінковому рівні, коли працюєш із клієнтами, часто виявляється, що люди, що потерпіли зраду від партнера, виражали знехтування і непідтримку іншого до цього. Не виправдовую зрадників і не перекладаю відповідальність на зраджених.
Зрада собі - означає, що якась одна частина вас, можливо, не найбільш сутнісна, але значима, захоплює вас. Це можуть бути якісь почуття чи думки, чи відчуття — цілий комплекс. Ви захоплюєтеся і занурюєтеся в це, втрачаючи із виду себе у цілому. Не обв'язково у вигляді об'єкта шанування, а якогось надзначимого переживання — думки, образу, емоції. Якщо захопитися частковістю, можна загубити із виду ціле. Втративши із виду ціле, втрачаєте себе. Розповсюджена історія.
У приватній практиці працюю з технікою "Повернення душі" - повернення втраченої частини себе, яка є причиною багатьох проблем. У психотерапії зраду собі називають захисною реакцією і адаптацією до життя. Людина це робить подібно тому, як лисиця відгризає собі лапу, рятуючись із капкану. Є тонкий момент: можна зрадити себе, а можна пристосуватися, але у середині лишитися із ставленням до цього.
Психотерапевт Віктор Франкл описував свій досвід проживання у концтаборі. Писав, що він залишав за собою вибір обирати ставлення до того, що відбувається. Однак він був уже дорослим. Діти часто втрачають себе на догоду якимсь обставинам. Потім у них має стояти задача себе повернути. Якщо ви усвідомили, що у чомусь зрадили собі і втратили себе, тоді краще просити у себе пробачення.
Як розрізняти добро і зло в конфліктах?
- У кожній казці має бути лиходій. Якщо все іде добре, починаємо нудьгувати. Боротьба - це частина життєвої казки, яку ми вигадуємо, а потім в неї граємо. Проблема в тому, що ми забуваємо, що самі цей сюжет вигадали і в нього граємо. І навіть вважаємо, що це не ми, це вони. На глибокому рівні світ – це наша проекція, створюємо ситуації своїми вчинками. Усе має причини і наслідки. Усе, що ми переживаємо, - наслідки наших минулих дій, чи карма. А також закон управління майбутнім, бо ми засіваємо зерна наступних подій і досвіду. Є будійська теорія про абсолютний і відносний рівень істини. На абсолютному рівні немає протиріч. Конфлікт завжди на поверхні, де різні позиції: усі хочуть щастя, але кожен по-своєму. Справа лиш в тому, щоб домовитися про шляхи, якими це щастя будемо отримувати. У теорії діалектики є боротьба і єдність протилежностей. Помічаємо боротьбу, але забуваємо, що є і єдність.
Якщо усе відбувається із єдиного джерела, то воно не може між собою боротися, як одна рука не бореться з іншою. Але можемо себе навіть порізати навіть чи якось подряпати необережно.
Емоційний мозок з'являється у ссавців з метою турботи про дітей. Є така теорія, що основа всіх емоцій – це любов. Усе інше – це форми любові. Енергія одна й та ж сама, але на відносному рівні вона може приймати протилежні форми.
Вразило оповідання Хорхе Луїса Борхеса "Письмена Бога" про індійського жреця, що сидить у темниці. Туди його посадив конкістадор. Поряд з ним через решітку сидить ягуар. Раз на день відкривається віконце зверху – туди потрапляє світло - спускають їжу. Герой переповнений ненавистю. Бажає помститися конкістадору. Він згадує таку легенду, що Бог залишив письмена для людей десь на Землі. І він думає, що треба розгадати ці письмена, тоді він отримає силу щоб задовольнити свою помсту. І тут його осяває думка, що кращого місця, ніж шкіра ягуара, не знайти. Починає спостерігати за нею і запам'ятовує ці знаки. Довго медитує, досліджує шкіру. Через деякий час розгадує письмена Бога. Розуміє, що світ – це тканина. Він - одна нитка, ягуар – інша, конкістадор – третя. Почуття ненависті полишає його враз.
Під враженням я намалював першу, і напевно, найкращу абстрактну картину про це - "Тканина світу".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Назвали несподівані наслідки карантину для українців
Треба відділяти вчинки від людини. Людина завжди має потенціал божественний, чистий. А вчинки можуть бути дуже поганими.
Людина може змінюватися. Опт, на честь якого названа Оптинська Пустінь, був серійним убивцею. Згодом він розкаявся і заснував цю Пустінь, яка стала потім святим місцем, де процвітало старецтво.
4 
79692
Коментарі