Європейський Союз та Сполучені Штати Америки переоцінюють свою стратегію. Можуть відмовитись від підтримки євроінтеграційного курсу України. Без міжнародного сприяння буде ще важче повернути окуповані Росією території. Для нас було б добре досягти розведення військ по усій лінії розмежування, але Кремль на це не піде.

Про це в інтерв'ю Gazeta.ua говорить експерт Інституту стратегічних досліджень Микола БЄЛЄСКОВ.

14 лютого на сайті Мюнхенської конференції з безпеки оприлюднили "план врегулювання" ситуації на Донбасі. Має 12 пунктів і не враховує українську позиції. Про що свідчить поява цього документа?

- Не варто сприймати це панічно. Поява плану ще не означає, що Захід готовий здати Україну. Схожі пропозиції періодично з'являються. Це варто сприймати просто як спроби окремих аналітичних контор використати інформаційний привід. До Донбасу на фоні зміни влади в Україні та "нормандської зустрічі" зараз більше уваги. Окремі експерти хочуть таким чином довести свою фаховість, - вважає Микола Бєлєсков. - З іншого боку, ми повинні відслідковувати усі такі ініціативи. "Мюнхенський план" не має шансів на реалізацію. Але ідеї, що суперечать українським інтересам, можуть просочитись у політичне керівництво різних важливих для нас міжнародних структур. Наприклад, голова ОБСЄ, міністр закордонних справ Албанії, у суботу сказав набагато страшнішу річ, ніж "мюнхенський план". Заявив, поки Захід не припинить політику відкритих дверей у Євросоюзі та НАТО, війна на Донбасі не закінчиться. Подібні розмови лякають. Вони відбуваються вже і на рівні американських експертів. Поки США виступає за розширення Північноатлантичного альянсу. Але через такі дискусії ситуація може змінитись.

 

- Якщо ЄС і НАТО закриють навіть гіпотетичні можливості інтеграції для України, нам буде дуже важко. Залишимось без декларованої підтримки Заходу. А він у свою чергу звільниться від зобов'язань перед Україною. На жаль, у нас надто мало приділяють увагу цій проблемі. Американський авторитетний дослідник Грехам Аллісон чітко каже, що США має визнати сферу інтересів інших держав і не втручатись у неї. А Україна повинна змиритись з втратою Криму та враховувати інтереси РФ у своїй зовнішній та внутрішній політиці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Штаб ООС детально розписав хід вчорашнього бою біля Золотого

Захід хоче помиритись з Росією за рахунок України?

- Це не провина української влади. Усі дискусії зводяться до питання: який інтерес Заходу йти на конфронтацію з Росією, тримаючи для України відкриті двері у НАТО та ЄС? Ми повинні включитись у це обговорення та стати цікавими та корисними Заходу. Приводити свої аргументи. У США та Європі зараз відбувається стратегічна переоцінка. Зводиться до того, наскільки потрібні навіть існуючі союзи. Наприклад, що має та сама Америка від країн Балтії? Вони вимагають від Вашингтону захисту, натомість нічим суттєво не можуть йому віддячити.

Зможемо вистояти без допомоги партнерів? За рахунок чого?

- З воєнної точки зору Україна зараз з Росією фактично сам на сам. Є певна пряма допомога, але вона не значна. Без неї зможемо чинити організований опір агресору. На морі нам американська підтримка потрібна більше. Мова і про пряму воєнну допомогу, і про присутність у Чорному морі. Але у сухопутній війні Збройні сили є досить самостійними.

У нас надто сильно переоцінюють західну військову допомогу. Зеленський ледь не потрапив у пастку через це. Ледь не почали розслідування щодо Джо Байдена, як вимагав Трамп. У минулому році від США Україна отримала 400 мільйонів доларів. На ЗСУ витрачаємо близько 4,5 мільярдів. Тобто допомога складає тільки 10 відсотків. Більша частина її йде на утримання різних радників, тренувальних центрів.

За усі роки не отримали від західних партнерів суттєвих систем ураження, окрім "джавелінів". Навіть вони - тактична зброя. Діє у радіусі близько двох кілометрів. Не може створити стратегічний ефект стримування. Україна має власні БМП, танки, авіацію. Деякі - нові, інші - модернізовані з радянських часі. У нас є своя ракетна програма "Вільха" та "Нептун". Ми дієздатні і без іноземної військової допомоги. Якщо не зрозуміємо цього, Трамп матиме інструмент тиску на Київ, якого насправді немає.

Як щодо економічної підтримки?

- Співпраця з МВФ для нас лишається критично важливою. Зараз економічна ситуація в Україні досить стабільна. Можемо на зовнішній ринках запозичувати під рекордно маленький відсоток. Але без нової програми співробітництва з Міжнародним валютним фондом це швидко зміниться. Проте військову міць підтримуємо власноруч десь на 95 відсотків.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський: "Агресор вчинив провокацію. Збройні сили України дали гідну відсіч"

2 листопада завершилось розведення військ у районі Золотого Луганської області. 18 лютого бойовики почали наступ у цьому районі. Які висновки з цієї ситуації має зробити наша влада?

- Навіть якби мирних планів Зеленського не було, Росія могла б наступати у будь-який момент. У 2017 році було загострення в Авдіївці. Не варто думати, що основна причина ескалації на фронті - це ініціативи президента. Голова Генерального штабу Хомчак говорив, що бої відбуваються поряд з районом розведення, але не саме там. Наша артилерія вчора гарно відпрацювала, можемо оперативно реагувати на зміни ситуації на фронті. Росіяни і далі будуть провокувати Україну. Варто бути готовими до цього.

Як ситуація на Донбасі буде розвиватись далі?

- Поки розведення не відбудеться по усій лінії фронту з підтвердженням ОБСЄ, втрати будуть. Наш підхід правильний, але Кремль ніколи не погодиться відвести війська та техніку. В ідеалі до цього варто було б додати міжнародний контроль над кордоном. Але Путін так втратить свій головний інструмент тиску на Україну. Заморозка конфлікту є найменш ризиковою опцією. Наша влада це розуміє. Після повернення з Парижу Зеленський сказав, що план "Б" саме такий. Але тут потрібна дієва домовленість з Кремлем. Вони не згодяться просто так.

На які поступки для Росії можемо піти?

- Маємо не так багато пропозицій, які могли б зацікавити Кремль. Найбільше вони б хотіли отримати придністровський сценарій в обмін на розведення. Не можемо допустити цього. Інший варіант - певне послаблення санкційного тиску з боку європейців. Для нас це - був би прийнятний варіант. Краще скасувати якісь санкції та домогтись ефективного розведення. Економічні обмеження не сильно шкодять Росії. Має досить непогану макроекономічну ситуацію. До того ж навряд туди полине європейський інвестиційний капітал навіть після відміни санкцій. Там паршивий клімат ведення бізнесу. Тому на таку поступку ми можемо піти. З іншого боку навіть на це навряд погодиться Москва. Адже пасивні бойові дії низької інтенсивності її повністю влаштовують.

За яких умов зможемо повернути собі Крим?

- Ситуація з півостровом набагато складніша. Росіяни говорять, що це питання для них закрите. На Криму тримається їх ідентичність. Це набагато важливіше, ніж розрахунки безпеки. Окупація та анексія українського півострова - символ того, що Кремль кинув виклик Заходу і переміг. Не відмовляться від нього просто так.

Що Україна має робити, щоб пришвидшити повернення півострову?

- Варто продовжувати роботу по тим напрямкам, що фіксують наше невизнання анексії. Піднімати питання прав людини у Криму, на обмінах міняти наших людей, що захопили росіяни на півострові. Також треба позиватись у різні міжнародні інстанції, щоб нам компенсували втрати. Це буде дуже довга боротьба. Захід не воюватиме за Крим. Ми такого потенціалу не маємо. Варто чекати, доки зміниться російська ідентичність. Нове покоління лідерів РФ зрозуміє, що півострів їм не потрібен. До цього часу Київ має слідкувати, щоб світ чітко підтримував політику невизнання окупації. Можемо стимулювати американців поновлювати санкційні списки щодо компаній, які мають справу з окупованим півостровом та користуються нашими захопленими там активами. США у липні 2018 року підписали відповідну Кримську декларацію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Хотят ли русские войны?" Від промови українського представника в ООН у росіян перекосило обличчя

18 лютого відбулося засідання Ради безпеки ООН з нагоди річниці підписання Мінських угод. Засідання скликала Росія. Наш представник Сергій Кислиця там процитував вірш російського поета Євгена Євтушенка та наголосив на особливій цинічності нападу росіян на Золоте. Він відбувся на п'яті роковини трагедії у Дебальцево. Як оцінюєте цю подію? Вона матиме якийсь практичний сенс?

- Навряд. Але ситуація з Мінськими угодами дійсно є цікавою. Навіть російські аналітики вже неодноразово у своїх заявах визнавали, що Москва зараз не має інструментів, щоб примусити Україну виконати Мінськ. Для нас ситуація з цим договором зараз виглядає краще, ніж раніше. Тут грає свою роль і економічна стабільність, і модернізація військової сили. Російський Центр політичної кон'юнктури, що близький до Владислава Суркова, публікував таку аналітику.

Дуже важливо, щоб це усвідомило українське населення. Ми маємо досить великий потенціал опірності. Можемо дозволити собі не погоджуватись з вимогами, які йдуть у розріз з нашими національними інтересами. Росія не зможе змусити Київ внести особливий статус Донбасу у Конституцію, як дуже сильно прагне. Не має можливості накинути зашморг фінансування цих території на українців.

Це розуміє Володимир Зеленський і його команда?

- Поступово вони теж приходять до цієї думки. Не зважаючи на те, що постійно йде мова про мир, Зеленський неодноразово говорив про червоні лінії. Мовляв, якщо на Донбасі будуть вибори, то тільки за українським законодавством і після виведення збройних формувань. Україна готова піти на мир, який означатиме повернення наших територій і людей, а не капітуляцію. У порівнянні з тим, що команда Зеленського та він сам, транслювали під час виборчої кампанії є разючі зміни у риториці. Розуміють, що це все не так легко і погано. Не повинні заради ілюзії миру виконувати вказівки Путіна.

×