Я хочу вписати своє ім'я в історію бальних танців. Для цього треба виграти світові змагання в англійському Блекпулі. Це найпрестижніший конкурс і за статусом, і за традиціями. Там на паркеті сходяться найсильніші представники двох танцювальних шкіл – Федерації бальних танців (WDSF) і Міжнародної танцювальної організації (WDC), - каже 18-річна Анастасія Слюсар, майстер спорту України з бально-спортивних танців.

Ми на паркеті творимо рухливі картини. Це, якщо хочете, різновид живопису. Вони швидко змінюються та зрештою осідають у глядачеві у вигляді емоцій. У спорті радіють результату, танець дарує стан душі.

У п'ять років. Це була татова ініціатива. Він у дитинстві серйозно займався, але змушений був кинути. Бальні танці вимагають грошей, а його батьки не мали зайвих. Хоча хлопця вдягти на паркет дешевше, ніж дівчину.

 

Були моменти. Я завжди була височенькою, й мені довго не могли підібрати партнера. А немає його – немає й результату. Втрачаєш віру, з'являються сумніви.

На щастя, з'явилися Тимур Бешкенадзе і харків'янин Сергій Францен. Майже одночасно. Доля наче подала знак. Тимур став моїм партнером, а Сергій Олександрович – духовним наставником. Він розкрив мені глибинний зміст того, що відбувається на паркеті. Навчив почуватися королевою, якій випало творити танець з найпрекраснішим у світі партнером. Це дуже важливо, щоб партнер не сприймався як щось допоміжне. Жіноча половина зали має заздрити, що він дістався мені.

Ні. Воно навчило в усьому прагнути першості. Середню школу я закінчила зі срібною медаллю, одного балу не вистачило до "золота".

Я думала над цим. Намагалася уявити, чим би я ще хотіла зайнятися – і не змогла. Нічого не знайшла у пам'яті, за чим шкодую. Навпаки, у мене рано з'явилася мета. Я мала нормальне дитинство. Увінчане сенсом.

Зараз треба мати не "корочки", а знання. Економіка і фінансів у поєднанні з бально-спортивними танцями і стануть основою мого майбутнього життя.

У Великобританії 2014-го із Тимуром Бешкенадзе на першості Європи. Посіли 7 місце в юніорській групі до 16 років.

Кубок, завойований у листопаді 2015-го на першості України у категорії до 19 років. Після цієї перемоги, можна сказати, у нас із Тимуром з'явилися імена у світі бально-спортивних танців. Нас помітили.

Ну, і звичайно ж, срібна медаль на січневій першості світу в Англії вже у парі з киянином Микитою Дружиніним.

Європейська програма складається з вальсу, віденського вальсу, танго, фокстроту і квікстепу. Їх ми й маємо представити. Є базові рухи. Як їх поєднати - залежить від виконавців. На відміну від гімнастів і танцюристів на льоду ми не знаємо, під яку музику і в якому ритмі доведеться виступати. Тому кожен виступ – це щонайменше 50 відсотків імпровізації.

Країну. На першості світу 2016 року "золото" взяли одесит Артем Куклін і луганчанка Ліка Дика, "срібло" – американець Патрик Плосцай у парі з киянкою Діаною Мірошниченко, "бронзу" – ми з Микитою. Увесь п'єдестал – український! І у залі лунає наш гімн. Цю мить згадувати без сліз не можна.

Ні. Останній раз – над "Чорною радою" Пантелеймона Куліша. Мамі навіть довелося мене заспокоювати.

Відкриваю для себе українську літературу. Розстріляне відродження – це сила. Справжнім потрясінням стали "Тигролови" Івана Багряного. Із сучасних сподобався "Ворошиловград" Сергія Жадана. Російських авторів читати не можу. Бар'єр внутрішній утворився.

Друзі, бува, затягають. Та я прагну надолужувати те, чого була позбавлена раніше. Інакше стала дивитися на Олександра Довженка. Радію, що піднімається сучасне українське кіно. А ще – дуже люблю мультики. За їхню доброту.

Сьогодні – на мене чекають дві групи учнів: зовсім маленькі і старші. Потім – працюємо з Микитою над своєю програмою. Якщо говорити про весну – треба добре скласти іспити за перший курс. Сесія. За кілька місяців - першість світу у Блекпулі.

А чому й не цього разу?