Професор-русист з Лейпцігського університету Еберхард Флейшман опублікував книгу "Феномен Путіна: мовний фон", яка представляє собою дослідження еволюції колишнього президента і чинного прем"єр-міністра Росії як політичного оратора.
Аналізуючи стилістику публічних висловлювань Володимира Путіна про різні аспекти зовнішньої і внутрішньої політики Росії за вісім років його президентства, Флейшман виявляє тенденцію до поступової "радянізації" його мови.
Вчений стверджує, що чим ближче до кінця перебування Путіна на вищому державному посту, тим менше в його мові критики радянського ладу і тим більше "радянською" стає його власна риторика. Зокрема, як відзначає Флейшман, президент Путін чим далі, тим більше вихваляв армію і героїзм радянських громадян, частіше звертався до досвіду Другої світової війни і цитував радянські кінофільми.
Іншою загальною тенденцією розвитку мови Путіна дослідник називає збільшення в його мові частки "розпливчастих політичних понять" (наприклад, "наші зарубіжні співвітчизники").
Флейшман порівнює образ Путіна, створюваний ним самим і його спічрайтерами, з образом ідеальної радянської людини і керівника. Вводячи в свою промову вирази з жаргону фахівців в тій чи іншій галузі (наприклад, "кубів" замість "кубометрів"), Путін, на думку вченого, прагне справити враження людини, компетентного у всіх питаннях, за якими йому доводиться стикатися.
Основною властивістю мовного образу Путіна Флейшман називає суперечливість. Так, своєю риторикою Путін створює образ, з одного боку, стриманого і схильного до скритності політика, а з іншого - запального, образливого, категоричного і різкуватого чоловіка.
4 
35413
Коментарі
3