Вранці 85-річний актор Михайло Пуговкін відчув різке нездужання. Була відразу ж викликана карета швидкої допомоги. Але прибулі на місце лікарі вже не змогли врятувати Михайла Івановича, який помер рівно опівдні.

Під пильну увагу лікарів Михайло Пуговкін потрапив ще на минулих вихідних. В неділю до великого актора вже приїжджала швидка допомога. Після багаторічного захворювання на цукровий діабет та зважаючи на вік актора, його стан викликав великі побоювання.

Але актора все ж таки вирішили не госпіталізувати. Весь цей час біля його ліжка чергували рідні та близькі. Але, на жаль, на поправку Михайло Пуговкін так і не пішов.

За свою кар"єру Пуговкін встиг зіграти велику кількість ролей. І це були абсолютно різні герої: бюрократи, підлабузники, хабарники, окозамилювачі та всякого роду пристосованці. Найкращим часом своєї творчості актор вважає роботу у Леоніда Гайдая (шість фільмів підряд), Андрія Тутишкіна ("Весілля у Малиновці" і "Шельменко-денщик"), а також у великого казкаря Олександра Роу (чотири ролі королів та царів).

Актор також знявся більш ніж в десяти кіножурналах "Фітіль" та в декількох дитячих журналах "Єралаш". У липні 1991 року Михайло Пуговкін переїхав на постійне місце проживання до Криму, в місто Ялта, де організував Центр Михайла Пуговкіна, їздив на виступи та творчі зустрічі в здравниці Криму. У 1999 році повернувся до Москви, працював у власному "Кіноцентрі Михайла Пуговкіна". За роки творчої кар"єри актор знявся в 101 кінофільмі.

13 липня Михайлу Пуговкіну виповнилося 85 років. Пуговкін віддав кіно 65 років. Він знявся в картинах "Два капітани", "Солдат Іван Бровкін", "Дівчатка", "Іван Васильович змінює професію", "Бременські музиканти", "12 стільців" тощо.

Пуговкін народився в Ярославській губернії. Його практично без освіти прийняли в школу-студію МХАТ. Це був перший набір знаменитої театральної школи, створеної у воєнному 1943 року. Але до цього вже відбувся кінодебют в 1941 році в картині "Справа Артамонових" режисера Рошаля.

Пуговкін встиг побувати на фронті, де був розвідником в стрілецькому полку. У 1942 році він отримав поранення і йому повинні були ампутувати ногу, але число 13 і тут "спрацювало" - ногу вилікували, і Пуговкін продовжив свою акторську кар"єру. Михайло Іванович працював в декількох театрах - в Москві в Театрі драми, де тоді "служили" Валентина Сєрова, Ростислав Плятт, Костянтин Сімонов, потім були театри в Мурманську, Вільнюсі та знов в Москві - Лєнком і Театр кіноактора.

Що стосується кінокар"єри, вона із самого початку була дуже вдалою для Пуговкіна. Одним з перших фільмів, в якому він брав участь було знамените "Весілля", що стало класикою російського кінематографа. Пуговкіна помітили і він не загубився там навіть на тлі таких мегазірок, як Гарін, Грібов, Яншин, Марецька, Раневська та Мартінсон, які знімалися в цій стрічці.

Кожна з подальших кіноролей без виключення приносили все новий та новий успіх артистові. Це були такі картини як "За сірниками", "Два капітани", "Солдат Іван Бровкін", "Дівчина з гітарою", "Дівчатка", "Іван Васильович змінює професію", "Бременські музиканти", "12 стільців". У місті Харкові встановлений пам"ятник Пуговкіну в ролі отця Федора з фільму "12 стільців". Остання за часом робота Пуговкіна в кіно була в 2004 році, де він знявся у фільмі "Діаманти для Джульєти".

За матеріалами e-motion.com.ua та РИА "Новости"

×