4 лютого у селі Гейсиха Ставищенського району на Київщині поряд із батьками поховали перекладача та поета Миколу Біденка. Він помер минулого вівторка від серцевого нападу. Мав 64 роки. Останні 24 роки через важку інвалідність мешкав у столичному геріатричному пансіонаті "Чайка".

"Микола Біденко помер у пансіонаті від серцевого нападу. Помирати він не думав. Смерть була раптовою", - розповів кореспонденту Gazeta.ua письменник Леонід Кононович.

"З Миколою зустрічалися після Нового року. Він готував до друку нову книгу віршів "В саду у восьминога". Домовилися, що я її редагуватиму. Невідомо, що буде з тією книжкою після його смерті. Її копії ніхто з друзів Біденка не має. Вона була в електронному варіанті й лишилася на комп'ютері Біденка. Зараз він недоступний. Доступ до нього мають отримати лише спадкоємці. А це буде аж за півроку, згідно з законом", - додав він.

Микола Біденко народився у селі Гейсиха Ставищенського району на Київщині. У 16 років він невдало стрибнув з 1,5-метрової висоти у воду. Отримав 9 переломів. Все життя нижня частина тіла у нього була паралізованою. Попри це, Біденко закінчив факультет журналістики Київського університету. Видав 6 поетичних збірок. Перекладав з чеської та польської.

"Микола з червоним дипломом закінчив університет. Вчився заочно. Іспити у нього приймали в обласній лікарні. Він тоді жив у рідному селі разом з батьками. За кілька років після смерті батька його забрали в геріатричний пансіонат у Києві, бо стара мати не могла сама за ним доглядати. Її вже теж немає в живих. Померла 2 роки тому", - розповів Леонід Кононович.

"Взимку Біденко жив у пансіонаті, а літо завжди проводив у селі Розкішна біля Ставища. Жив у свого друга. Там була веранда, яку він сам і побудував. На своєму "запорожці" з ручним управлінням любив їздити у Ковалиху — величезний байрак біля Розкішної. Там писав вірші. За 30 років з'їздив не одного "запорожця". Купував ці автівки, бо вони — найдешевші. Та й то, брав не нові, а старі. Їх йому доводили до ладу, і він їздив. Гасав на таких швидкостях, що аж дивно було. Хоч "запорожець" багато не розжене, але він витискав з нього все", - додав письменник.

×