"Плаценту закопали під фініковим деревом" - родина розповіла про пологи в Туреччині та дешеві мандри з дітьми

Ганна Гриненко з чоловіком Вадимом на автомобілі "Волга" 1970-х із трейлером 5 місяців подорожувала Туреччиною. Там у них народилася друга дитина.

"Доньку Любаву народила в Туреччині. Плаценту закопали там під фініковим деревом. Коли мала народжувати вдруге, розглядала різні варіанти. Обрали Туреччину, бо там маємо друзів. Вони розповідали про місцеві медичні реформи. Казали: "Їдьте, вам сподобається". Коли приїхали, закохалися у цю країну та людей, які там живуть. Якось пізно увечері заїхали в одне містечко. Дорога стала вузькою, почався сильний підйом вгору. Розвернутися було ніде. Машина зупинилася, причеплений трейлер почав тягнути назад. Чоловік активно газував. Я сиділа позаду нього із сином Любомиром. Була тоді на сьомому місяці вагітності. Чоловік закричав: "Виходь і затягуй "ручник" на трейлері". Я вибігла і побачила, що причіп обступили чоловіки. Не знаю, звідки вони взялися посеред темної глухої вулиці. Машину підперли камінням, відчепили та розвернули трейлер. Потім завели в кафе, нагодували. Показали місце, де можна заночувати. Я так розчулилась, що розплакалась. Думала, якби на ситуацію відреагували в Україні. Могли б дістати телефони та знімати", - каже Гриненко.

Дівчинка з'явилася на світ вагою 4,5 кг, мала зріст 54 см.

"Коли педіатр поміряла вагу та зріст доньки, то почала крутити її в руках та цілувати. Дивилася і думала: "Вона що, кожного грудничка так цілує?". Стояла ошарашена, а вона казала: "Яка у вас прекрасна, унікальна дівчинка". У Туреччині дуже люблять людей. Люди там гостинні. Якщо потрібна допомога, то 70% пообіцяють допомогти, із них 50% реально щось зроблять", - додає Ганна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фотограф-самоучка захоплює казковими знімками із мандрівок

Раніше подружжя побувало у США, Хорватії, Норвегії, Чорногорії, країнах Латинської Америки, Прибалтики та на Шрі-Ланці.

"Син звик, що ми постійно подорожуємо. Називаємо його "кишеньковим хлопцем". Після кожної мандрівки він робить стрибок у розвитку, хоч і не ходить у дитячий садок. Він бачить світ, людей, чує різні мови, контактує з дітьми, - продовжує жінка. - Не всі нас підтримують. Реагують іноді навіть із агресією. Кажуть: "Чого на ці гроші не поставити шафу-купе чи не зробити ремонт?". Це справа пріоритетів. Досі не можемо купити ліжко. Спимо на каркасі з матрацом. Через це не страждаю. Ліжко я не заберу з собою, а емоції залишаться назавжди", - каже жінка.

Ганна веде блог, в якому пише про подорожі. Трохи заробляє на рекламі. У подорожі не їздять без страховки.

"Небезпека може статися і в рідній оселі, - каже Ганна. - Завжди перед поїздками робимо туристичні страховки з повним покриттям. За всі роки з нами не траплялося нічого поганого. Мандрували бідними країнами центральної Америки. У Гондурасі тоді тільки закінчилася громадянська війна. Їздили місцевими рейсовими автобусами. У салоні сидять люди, а на даху перевозять курей. Вразило, що бідні люди дуже привітні. До цього думала, що українці злі через погане економічне становище. Але це не так. Через що вони такі, не розумію досі".

×