Від Революції гідності дотепер актуальне право на пасивність, зауважує стратегиня із розвитку спільнот Ірина Соловей.
"Під час революції ніхто не вимагав у своїх колах спілкування, щоб усі обов'язково були на Майдані. Навпаки, коли помічали, що хтось втомився чи був у істеричному стані через інтенсивність подій, дбали про відновлення таких людей. Це й було життєдайною силою – протест не вигорав. Одні відходили, інші приходили", - пояснила.
Право на пасивність називає джерелом спроможності суспільства до саморегуляції.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В Україні немає резерву талантів - звідки брати
"Коли можеш обирати – виконувати зараз щось чи зупинитися, рішення стають усвідомленіші. Це робить суспільство таким, що саме себе направляє, а не піддається зовнішнім обставинам чи підштовхуванню. Це право на пасивність потрібно розширювати, практикувати в організаціях і соціальних рухах, щоб не виснажувалися".
ЧИТАЙТЕ ПОВНЕ ІНТЕРВ'Ю З ІРИНОЮ СОЛОВЕЙ В МИНУЛОМУ НОМЕРІ ЖУРНАЛУ "КРАЇНА"
В українського суспільства не має бути однієї мети, сказала Ірина Соловей.Мережевість виключає щось як головне. Економічне заможнішання – одна складова нашої мети. Друга – пошук нових сенсів. Третя – спроможність вчитися на своїх помилках. Основне – усвідомлювати, для кого стане ресурсом те, що ти створюєш. Також – уміння поєднувати індивідуальне і спільне, офлайн і онлайн.
2 
79692
Коментарі