"Пальці пришив собі сам": після війни Юрій Жук почав займатись різьбленням по дереву

4

Фото: надане Кристиною Єсейкіною

"Підірвався на вибуховому снаряді. Відірвало пальці на нозі. Першу допомогу надавав собі сам. Пришив їх самотужки звичайними нитками. Носити із собою голку з ниткою про всяк випадок навчили старші побратими. В госпіталі лікарі виправили, як годиться, почистили і поставили шпиці. Але похвалили, що не розгубився", - розповів ветеран і інвалід АТО Юрій Жук, 38 років, із села Березовичі Володимир-Волинського району на Волині. Після повернення з війни і реабілітації чоловік взявся за різьблене оздоблення дерев'яних скриньок. Дружина Кристина Єсейкіна, 36 років, допомагає реалізовувати вироби.

"Ми в шлюбі вже 15 років. Познайомились в наметовому містечку під час Помаранчевої революції. Для обох участь в тих подіях була покликом душі. Це нас і об'єднало - стали 37-ою парою, яка обвінчалась на Майдані", - приєднується до розмови Кристина.

Зараз подружжя виховує п'ятеро дітей – найстаршому сину 14 років, наймолодшому - 4. Коли почалась Революція гідності, Юрій і Кристина разом погодили рішення, що треба їхати до столиці.

"Чоловік сказав – "треба" і я не стала заперечувати. Українці не можуть терпіти, коли їх "душать", тому зрозуміла позицію Юрія. Я б і сама поїхала на Майдан, але на той час годувала грудьми 4-місячного Станіслава, та й старшим дітям потрібна моя турбота", - поділилась жінка.
Під час найсильніших протистоянь чоловік отримав серйозну контузію.

"Влупила світло шумова граната, а що було далі не пам'ятаю. Оговтався вже в лікарні".
Після отриманої травми волонтери організували обстеження Юрія в Італії. Коли чоловік повернувся додому, почалась російсько-українська війна.
"Юра не вагався, пішов на фронт добровольцем. В зоні АТО знову отримав дуже сильну контузію".
Два тижні чоловік провів у реанімації. Коли відновився, пішов на фронт уже за контрактом. Пояснював, що треба підмінити побратимів, які по півтора року не бачили своїх рідних.
"Коли воював між Зайцевим і Попасною, відірвало пальці. Про мою травму повідомили дружині, яка була на той час вагітна. Через сильний стрес у неї почались передчасні пологи. Найменший син народився на два місяці раніше. Довелось довго виходжувати немовля, але зараз все добре", - згадав Юрій.

Внаслідок чотирьох важких контузій чоловік мав серйозні психологічні проблеми. Дев'ять місяців проходив реабілітацію.
"Вже вдома сильно "накривало" - бувало бігав з палицею і стріляв по сепарах. Травми війни не проходять безслідно. А психіка – це теж частина організму, як нога чи рука. Якщо травмована, потрібно лікувати. Це нормально і не потрібно соромитись", - додав Юрій.
Психолог порадив чоловікові зайнятись творчістю і Юрій згадав про своє захоплення – різьблення по дереву. Почав оздоблювати дерев'яні скриньки і кухонні набори.
"Це заняття заспокоює. Кожна скринька виходить унікальною. Іноді композиції придумую сам, деколи дружина малює ескіз. Маю свою фірмову "фішку" - квітку, яку часто використовую у декорі. Це у нас справді сімейна справа. Бо старший син теж опанував ремесло. Хоч навчати його було нелегко – він шульга".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Краматорську відкрили пам'ятний знак "Символ військової звитяги БМД-1"

Реалізація виробів з дерева поповнює сімейний бюджет родини. Скриньки часто замовляють на подарунки, обирають патріотичної чи дитячої тематики, або приурочені до свят.

"Виховуємо четверо синів і донечку. Ростуть швидко і витрати відповідні – всіх потрібно взути і одягнути. До того ж, вони дуже активні, один син займається футболом, інший – волейболом, двоє дітей навчаються в музичній школі. Тому для Станіслава хочемо купити фортепіано, а для Богдани – бандуру. Дасть Бог, так і буде. Виручає те, що живемо в селі і тримаємо господарство – дві корови, свині, домашню птицю. Тому завжди є своє молоко, сир, сметана, яйця. Сподіваємось тільки на себе, на результати власної праці і наполегливості", - зазначила Кристина.

×