В Україні створювалися російські школи, на факультетах фінансувалися окремі групи, була персональна підтримка викладачів. Усе це робилося не для того, щоб російськість процвітала. Здебільшого, це були політичні проекти.
Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко.
"Дмитро Табачник (міністр освіти в уряді Миколи Азарова. – Gazeta.ua) дуже не хотів пускати конкурс української мови і́мені Петра Яцика, його змусили. То він на противагу організував конкурс Пушкіна (у січні 2013 року видав наказ про проведення Всеукраїнського учнівського конкурсу з російської мови "Лукоморье". - Gazeta.ua). Тобто Пушкін не виріс із внутрішньої потреби. Його використали, щоб відтиснути Яцика, Шевченка", - каже Гриценко.
Він вважає, що така настирливість "русского мира" - багато чого зіпсувала.
"Всі бачили цей поступ грубий. Обов'язково було в Одесі гепнути той пам'ятник Катерині, який до мистецтва має дуже віддалений стосунок? Ну хіба одесити будуть знати усіх її коханців – бо там виставлені їхні фігури. Але Одесу будували не Потьомкін, не Дерибас, а українська пшениця, яку відправляли за кордон. А кораблі, повертаючись із Італії й Генуї, везли білий мармур. Пам'ятника українському селянинові – немає. Зате пам'ятник Катерині – є. Воронцову – також", - продовжує Павло Гриценко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скільки киян у 1950-х говорили українською - документи ЦРУ
На його думку, це намагання за будь-яку ціну довести, що Одеса - російське місто.
"Та яке воно російське? А чому ми Вінницю не називаємо російським містом? Там був медик Микола Пирогов, з нею пов'язаний композитор Петро Чайковський. Але про це не говорить і не наполягатимуть. Бо Одеса – означає вихід до моря. Ми розуміємо цю гру. Але ми занадто толерантні, дозволяли це", - підсумовує професор.
Інтерв'ю з Павлом Гриценком читайте незабаром на Gazeta.ua.
2 
79692
Коментарі
5