Два роки тому родині Костянтина Зайцева з с. Авдіївка Куликівського р-ну Чернігівщини подарували корову. Нині господар шукає, кому з односельців подарувати телицю, яку вона народила.
— Миколаївно, допоможи, — звертається чоловік до 46-річної Галини Ілляш, голови сільськогосподарського кооперативу "Надія", що є виконавцем проекту розвитку тваринництва міжнародної організації "Хайфер". Штаб-квартира її розміщена в США.
У квітні 2006 року Галина Ілляш на кошти американських благодійників купила 25 нетелів симентальської породи. На зборах кооперативу худобу розподілили. Давали безробітним, але хазяйновитим людям, багатодітним сім"ям та малозабезпеченим. Відмовляли в худобі пиякам. Незабаром так само розподілили 15 свиноматок та 40 бджолосімей.
На перших порах господарям свиней видали навіть комбікорм. Два роки тварин лікували й страхували за рахунок "Хайфера".
— Люди не вірили, що безплатно можна щось отримати, — згадує Ілляш. — Казали, що тут десь обман. Я збиралася взяти свиноматку. А довелося на сина й покійну доньку записати по нетелю, щоб розсіяти недовіру. Стала тримати й кнура. Бо з ним ніхто не хотів зв"язуватися. Через чотири місяці одна з жінок привела подаровану корову на мотузці мені під двір. Кинула й каже: "Забирай назад, вона нетільна". Довелося третю корову взяти. А у квітні "нетільна" корова привела бичка. Просто ми закупали нетелів на дуже ранніх місяцях вагітності.
Усі 25 подарованих корів розплодилися. Народилося 12 бичків і 13 телиць. Перших господарі здали на м"ясо. Двох телиць запліднили й передарували іншим селянам. Решту дорощують й теж думають подарувати.
— Маю трьох корів, — розповідає Ірина Корнієнко, 32 роки. — Дві мої і одна подарована. Після першого отьолу американка доїлася слабо — три-чотири літра. Після другого бичка стала давати по 20 літрів. Лишки ношу на молочарню. У місяць від трьох корів маю 900 гривень. Це мій основний заробіток. Бо за дві години на день прибирання сільмагу платять лише 106 гривень.
Телиць подарували багатодітним
33-річній Ірині Ілляш американські благодійники теж подарували корову. А Володимиру Атрощенку — свиноматку. Згодом чоловік і жінка зійшлися. У корови першим народився бичок. Три місяці тому — теличка. Її виростять, спарують і віддадуть.
— У Володіної свині було два опороси, — хвалиться Ірина. — Із одного приплоду свинку він подарував мені, — усміхається. — Із свинини і молока невеликі доходи, але хоч самим є що їсти.
Люди просили Галину Ілляш запропонувати американцям дарувати ще й птицю та кролів.
— Та вони побоюються дарувати курей, качок і кролів, бо ті часто хворіють, — пояснює жінка. — А от кози і вівці скоро можуть з"явитися.
На Сумщину позаторік завезло нетелів одне з австрійських сільгосппідприємств. Подарували їх багатодітним сім"ям у п"яти районах. Була задумка, першу телицю від приплоду господарі дарували іншій багатодітній сім"ї. Та австрійці на цьому наполягати не стали.
Минулого місяця у 15 з 18 районів Сумської області подарували телиць багатодітним сім"ям. У трьох не знайшлося господарства, які б могли подарувати тварин.
У селі Голубівка Лебединського району місцеве сільгосппідприємство подарувало сім"ї Антипових корову чорно-рябої молочної породи.
— Мати й батько працюють у нас, — каже директор підприємства Микола Зимогляд. — Обоє молоді — по 35 років. У них троє хлопчиків — старшому 15, близнюкам — 11. Живуть не дуже заможно. Два роки тому держали телицю. Та вона захворіла, мусили зарізати. Купити самостійно корову не змогли. Тож ми й подарували.
8 
79692
Коментарі
12