У Козелецькому районі до дільничної лікарні в селі Красилівка відправляють немічних літніх людей. Перша постійна жителька з"явилася тут три роки тому. Нині в двокімнатній палаті п"ять осіб.
63-річний Микола Пономаренко — киянин. Має двокімнатну квартиру в столиці. За освітою — вчитель історії. Викладав у київській школі. Останні 10 років мешкав у племінниць у Козелецькому районі. Із сином стосунки не склалися. Залишив йому квартиру, сам переїхав у село. Десять місяців тому чоловікові через гангрену відрізали ноги.
Із хірургічного відділення Козелецької райлікарні ніхто з родичів не захотів забирати діда. Тож його перевезли "швидкою" до Красилівки.
— Син тільки раз був, коли я скаргу на нього написав. А племінниці часто відвідують. Продукти возять. Телевізор дали, радіоприймач, — каже чоловік.
Мріє потрапити до будинку для людей похилого віку. Нещодавно отримав відповідь на свого листа з Київської мерії. Син нарешті дав згоду й оплачуватиме перебування батька.
На сусідньому ліжку лежить 72-річний Олександр Шило з села Мирне Козелецького району. Він не ходить і майже не підводиться.
— Зламав ногу. "Швидка" забрала до Козельця. Півроку по різних відділеннях лежав. У лютому привезли сюди, — зітхає чоловік.
У суміжній кімнаті три літні жінки.
Найдовше тут живе бабуся, яка називає себе Надією Костянтинівною. Її знайшла міліція на заправці в Козельці: мокру, голодну, обідрану. Окрім свого імені, нічого не пам"ятає.
— Забула, — відповідає на всі запитання. Медики подавали в розшук. Але родичі за три роки так і не знайшлися.
У 80-річної Надії Гоняйло із селища Прогрес теж із пам"яттю не гаразд. Вона тут два місяці. Каже, має двох синів. Пожалілася, що вдома голодувала. Потім поцікавилася: чи не знаю я, кому вона довірила свою пенсію отримувати?
79-річна Пелагея Бондаренко — місцева. Жінка не може ставати на ноги — повзає. Діти до неї лише раз на рік приїздять.
На життя в лікарні старі не жаліються. Говорять: люди тут працюють хороші, взимку тепло, годують.
Син тільки раз був, коли я скаргу на нього написав
— Їжа, правда, слабо помазана. Але смачна. От тільки хліб сєльсовєт відмінив, — зітхає Пелагея Бондаренко.
— Оце з дому принесла сальця, цибулі, моркви. На зажарку в суп, — показує кухарка Наталія Хоменко. — Мені не жалко. Овочів на городі вистачає. Годують у лікарні тричі на день. Дають суп, кашу. Заправляють олією чи маргарином. За свої гроші медики іноді купують хліб. Насушили м"яти на чай, кропу на суп.
— Вугілля на зиму досі не купили, — зауважує головний лікар Юрій Бабій. — А крім старих, у нас люди лікуються. Місць не вистачає. Займатися їх оформленням до будинку для людей похилого віку ми не можемо. Не наша це компетенція. Картки медичні підготуємо.
У сільраді кажуть, що коштів на нормальне забезпечення лікарні нема. Було б добре, щоб її забрали на баланс району.
У селищі Часнівці працює пансіонат для старих на 320 місць, який фінансується державою. У Патютах відкрили на базі дільничної лікарні стаціонарне відділення на 20 ліжок. Утримують одиноких літніх людей за рахунок районного бюджету.
— Я не раз зверталася до голови сільради Сергія Бронзова, щоб підготували документи на літніх людей, які живуть у красилівській лікарні. Треба медична картка й заява самої людини, — говорить Ніна Кривенко, начальник управління праці та соціального захисту Козелецької райдержадміністрації. — Ми могли б тимчасово, хоча б на зиму, оформити їх у геріатричний пансіонат. Голова пропонував нам організувати стаціонар для одиноких у Красилівці, щоб він фінансувався з районного бюджету.
— У Чернігові був випадок: сини поклали батька в лікарню і продали його квартиру. Діда виписувати — а нікуди. Забрали в інтернат для літніх, — каже Микола Уложенко, начальник Головного управління праці та соціального захисту населення.
У селах одинокі старі знаходять притулок у стаціонарних відділеннях територіальних центрів. Вони відкриті в усіх районах Чернігівщини.
— У селищі Михайло-Коцюбинське Чернігівського району пустувала будівля лікарні. Перший поверх віддали під стаціонар. Старенькі приходять туди зимувати. Близько від дому, зручно. Можна і хату провідати, і з сусідами побачитися, — розповідає Микола Петрович.
Стаціонари розраховані на 20–25 місць. На харчування виділяється по 8–9 грн на день.
4 
79692
Коментарі