Моряки Фаїни вперше розповіли про життя в полоні

Українські моряки з судна Фаїна, які майже п"ять місяців перебували у полоні сомалійських піратів, в п"ятницю, 13 лютого, повернулися додому.

Зустрічали їх в "Борисполі" родичі та близькі. Приїхав і президент Віктор Ющенко. За його доручення, медики запропонували екіпажу корабля пройти обстеження та лікування у "Феофанії". Втім, моряки відмовляються: їм хочеться додому, відпочити, побути з рідними.

Чоловік Галини Олексій і досі дивується, як екіпаж протримався стільки часу в піратському полоні. Особливо наприкінці, коли надія на викуп танула з кожним днем.

Час від часу піратам хотілося розваг - могли вивезти когось з екіпажу на палубу зі словами "ми тебе зараз розстріляємо". Особливо сомалійці були злими, коли з берега не привозили наркотики, пригадує старший механік.

"Вони влаштували екзекуцію для всього особового складу. Зігнали всіх в одну каюту, забрали воду, продукти, перекрили вентиляцію, оскільки у нас все вже не працювало, ну й почали усілякі приниження", - каже чоловік.

Коли на судні закінчилося дизпаливо, морякам довелося сидіти в темряві. Останні літри прісної води ділили буквально склянками. Дехто відважувався пити технічну воду з системи охолодження двигуна - вона з реагентами. Але найбільше гнітила згадка про труп капітана у морозильнику: у Володимира Колобкова через чотири доби в полоні не витримало серце.

У аеропорту "Бориспіль" моряки нехотя говорили з журналістами, посилаючись на страшну втому і бажання скоріше потрапити додому. "Я хочу додому. Святкувати звільнення поки не буду. Спочатку мені потрібно відпочити", - признався журналістам старший механік Олексій Хархалуп.

Деякі моряки поїхали додому ще в п"ятницю, решта запланували виїзд на суботу.

У аеропорту журналістам "Сегодня" вдалося поспілкуватися з мотористом "Фаїни" Іваном Герелюком.

- Як захоплювали судно? Ви чинили опір?

- Ми хотіли відбитися. Пробували йти швидше, кружляли на місці, посилали сигнал SOS, але військових поблизу не було. Пірати почали обстрілювати наше судно. Під час захоплення я знаходився в машинному відділенні. Чув, як об обшивку судна билися кулі, на голову мені сипалася іржа. Спрацювала сирена. Ми піднялися на місток, побачили піратів і все зрозуміли... Знаєте, під час полону, у нас постійно виникала ідея бунту... Але пірати нам постійно давали надію на те, що нас з дня-на день звільнять. Мовляв, вже майже домовилися...

- Було страшно?

- Звичайно. Ми ж не залізні. Найстрашніший момент був, коли п"ять чоловік перший раз вивели фотографуватися. Нас побудували в ряд, а навколо ходило близько 20 негрів з автоматами. Ми думали, що зараз нас розстріляють. Трохи заспокоїлися тільки після того, як американці нас сфотографували, а пірати, посміхаючись, почали ляскати нас по плечу і говорити, що все нормально.

- Як пірати виглядають? Як озброєні?

- У них були корейські і китайські автомати, гранатомети. Пірати виглядали, як бомжі. Одягнені вони були в якесь лахміття, обірвані футболки. Ми думали, що захоплювати нас відправилися жебраки. На "Фаїны" постійно знаходилося близько 30-40 чоловік. Вони патрулювали судно, а в каюті, де був замкнутий екіпаж, сидів автоматник (17 моряків весь час полону знаходилися замкнутими в невеликій каюті, ще троє постійно були на вахті, - Авт). Перший час нас примушували ночами завжди вимикати світло і ходити по каюті. Гуляти випускали раз за тиждень... Тільки у останній місяць ми могли виходити частіше. За той час, поки ми були в полоні, в Сомалі помінявся президент, але потім його скинули. Коли влади не було - пірати раділи, а коли була, навпаки, ходили засмучені. Їм краще, коли в країні беззаконня.

- Що ви їли?

- Їли ми раз на день рис або макарони. Рис поливали іноді рослинним жиром. Бувало привозили козлятину, але екіпажу давали тільки варений хребет. Їли ми на підлозі. Митися самим і мити посуд 4 місяці нам доводилося морською водою. Прісної води не вистачало.

- Розкажіть про смерть капітана.

- Капітан хворів ще до захоплення. Чим саме, я сказати не можу. Він скаржився, але на що саме, мені говорити не хочеться (за офіційними даними, росіянин Володимир Колобков помер від серцевого нападу, - Авт.). Про його смерть я дізнався від кухаря, коли ніс вахту і кухар приніс мені їжу. Серед нас ніхто не думає, що його могли убити.

- Як ви проводили час узаперті?

- Ми читали багато книг. Особливо детективи Дарини Донцової, яких на судні виявилося досить багато. Багато хто перечитав по два рази. Американці давали нам роздруківки газет англійською мовою. В основному, весь екіпаж говорить тільки російською, але ми переводили статті зі словником. Самі розумієте, часу у нас на це вистачало.

- Чи правда, що пірати вас грабували?

- Вони забрали всі особисті речі. Але мені вдалося врятувати мій ноутбук. Я тихенько його забрав зі своєї каюти і заховав в машинному відділенні...

- Як ви з піратами спілкувалися?

- На мові жестів. Потихеньку вчили їх мову. Наприклад, "адігааніга сагіб" - означає "ти мій друг".

- Як відзначите звільнення?

- Горілкою і салом.

- Чи правда те, що ви підписали документи про нерозголошення інформації про "Фаїну"?

- Нічого не підписував.

- Ви підете ще в море?

- Можливо, але нескоро. Я пішов в море, щоб квартиру купити. Це був мій другий рейс.

Поговорити про життя в полоні вдалося і з 51-річним старшим механіком Олексієм Хархалупом. У "Борисполі" його зустрічали дружина, син і невістка. "Весь цей час ми спілкувалися з піратами через перекладача англійською мовою або ж за допомогою мови жестів. Зрідка пірати бували дуже жорстокими. Наприклад, іноді нас заганяли всіх в одну каюту, забирали воду і їжу, закривали все, щоб вентиляції в приміщенні не було, забороняли лягати або розмовляти. Це вони могли робити просто тому, що у одного з командирів поганий настрій", - розповів нам одесит.

За словами колишнього полоненого, їм дуже допомагав американський корабель. Вони передавали медикаменти, підтримували морально, а перший час двічі в день зв"язувалися з екіпажем "Фаїни" по рації. Як розповідає Хархалуп, говорили з ними в основному жінки, що теж допомагало витримати випробування. "Адже коли навколо одні чоловіки - це важко. А жіночий голос приємно чути, і це допомагає", - говорить Хархалуп.

Після того, як корабель покинули пірати, американці окрім їжі і води, привезли їм ще православного священика, так що хто хотів, міг у нього сповідатися.

Моряки дуже неохоче говорили про своє ставлення до судновласника і до того, чому їх так довго викупляли. На питання, як вони оцінюють дії господаря корабля і української влади, Хархалуп обмежився фразою, що йому це потрібно осмислити, а поки говорити про це дуже рано.

Не дивлячись на все пережите в полоні у піратів, на питання, чи піде він знову в рейс, старший механік не замислюючись відповідає: "Обов"язково. Я потомствений моряк, і це мій хліб!"

Інформацію, що недавно з"явилася в інтернеті, що моряки підписали договори про нерозголошування того, що відбувалося на судні, колишній екіпаж "Фаїни" категорично заперечує. "Моряки нічого не підписували", - повідомив нам в.о. капітана судна Віктор Нікольський.

Він також підкреслив, що екіпаж не підписував ніяких документів про те, що моряки не мають претензій до судновласника "Фаїни". Також поки з ними ніхто не говорив і про компенсації (нагадаємо, з"явилася інформація про те, що морякам пообіцяли гроші в обмін на їх відмову від претензій до України). За словами членів екіпажа, з ними поки взагалі ніхто не говорив про це.

За матеріалом ТСН, Сегодня

×