У четвер, 28 квітня, на столичному Байковому кладовищі почався провідний тиждень. Родичі покійних і працівники цвинтаря прибирають могили, ставлять пам'ятники, замітають доріжки та асфальтують ями на алеях.
Два священники у чорних рясах правлять панахиду біля однієї з могил. Кроплять плиту свяченою водою. Чотирьом родичам дають цілувати хрест.
За 5 хв на лаві перед пам'ятником вони розстилають рушник. Викладають на нього пластикову тарілку з тонко нарізаним сиром і ковбасою і пляшку горілки. Розливають у три пластикові стакани. Після обіду сім'я залишає біля могили кульок цукерок, паску, чотири писанки і півпляшки горілки. За дві хвилини прибігає двоє кучерявих циганок років 12. У рябу сумку ховають наїдки.
Через два ряди четверо працівників цвинтаря ставлять надмогильну плиту. П'ятий приліг на лаві ліворуч. Дрімає.
"Я б тут ніколи не заснув. Дрімати на кладовищі — негарна прикмета. Можна заснути тут назавжди, - каже сивий чоловік у коротких синіх джинсах. Представляється місцевим охоронцем. - Півроку тому один чоловік знепритомнів біля входу на Байкове. Упав. Поки швидка через пробки доїхала, віддав Богові душу. Ніхто з працівників не вмів робити штучне дихання".
Жінка у бежевій хустці прибирає могилу поета Василя Стуса. На місці, де похований поет, стоїть високий кам'яний хрест. Могила заросла барвінком і травою. Біля хреста стоїть три лампадки і букет маленьких засушених квітів.
"Я прийшла прибрати на могилі свого дядька, - порається сапкою з короткою ручкою, закачує рукава, зриває молодий пирій. - Він за чотири могили від Стуса лежить. Я завжди до Василя підходжу "Отче наш" читати. Його родичі приїжджають рідко, хоч у Києві живуть. Хоч би траву зірвали перед Великоднем".
Працівниці, які прибирають кладовище, при вимкнутому диктофоні розповідають, що з березня місце на цвинтарі продають за $ 70 тис. На центральній алеї — ще дорожче.
4 
79692
Коментарі
4