Шановні Вікторе Андрійовичу, Олександре Олександровичу, Вікторе Федоровичу!
Звернутися з цим листом до вас мене зобов"язує те становище, в якому опинилася Україна.
Я був депутатом Верховної Ради першого і другого скликань, я очолював уряд України у найскрутніші часи економічної кризи. 10 років був главою держави. Саме впродовж цього періоду утверджувалися основи нашої державності, закладено міцний фундамент економічного зростання, суспільного прогресу. Долаючи неймовірні труднощі, нам вдавалося зберігати в державі мир та спокій, крок за кроком рухатися вперед.
Однак сьогодні відбуваються події, які викликають у мене велику тривогу. На карту, як мені здається, поставлено нашу державність, нашу свободу і незалежність. Це не перебільшення, не нагнітання страху. Це реальність, якої не можна не відчувати, небезпека, яка не лише щодня, а й щогодини поглиблюється.
Мій життєвий досвід, моя політична інтуїція змушують мене говорити про це на весь голос.
Розумію об"єктивність складнощів перебудови політичної системи країни – переходу до парламентсько-президентської форми правління. Для нинішнього етапу оптимальним є трикутник: сильний всенародно обраний президент – сильний парламент – сильний уряд. Відповідальні політики не мають права цього не враховувати. Не треба зазіхати на повноваження один одного. І не час сьогодні з"ясовувати, хто більшою мірою винен. Інтереси суспільства і держави, інтереси народу вимагають повернення до переговорів, до пошуку компромісів.
Іншого шляху просто не існує.
Ідеальним для багатьох уявляється розв"язання нинішньої ситуації через дострокові вибори. Однак у цьому є принципові застереження. Головне з них – в умовах існуючих політичних протистоянь, хаосу та безладдя вибори не зможуть бути демократичними і легітимними. Їх результати не матимуть нічого спільного з реальним волевиявленням народу, а відтак вони не стануть інструментом консолідації, суспільної злагоди. Я прошу замислитися саме над цим: що буде після виборів, якщо вони відбудуться в умовах такої напруги?
Ще не пізно прийняти виважені рішення. Я закликаю саме до цього. Сподіваюсь, що мене не тільки почують, а й зрозуміють.
4 
79692
Коментарі
8