У ніч на 19 липня загорівся будинок у селі Дягова Менського району. У нього збиралася переселятися родина Сорок. Пожежники встановили, що оселю підпалили. 36-річна Ксенія підозрює куму Оксану Петренко.

Сороки переїхали в Дягову із Корюківського району. Мешкали в чужих хатах, в які пускали на квартиру господарі. Голова сім"ї — 31-річний Дмитро Сорока працює на будівництві в Бахмацькому районі. Ксенія сидить удома із донькою Анжелікою,  якій рік і 10 місяців. Час од часу приїжджає старша дочка від першого шлюбу — 17-річна Олена. Вона вступила до Чернігівського профліцею, вчитиметься на банківського касира. Від другого шлюбу є син Діма, 15 років. Він розумово відсталий, навчається у спецінтернаті.

— Як ми на ту хату збирали гроші! — бідкається жінка. — Господарі пішли назустріч, уступили за три з половиною тисячі гривень. Там навіть грубка плиткою обложена. Заходь і живи. А тепер — не знаю куди. Згорілу хату не відновиш. Це ж скільки тисяч треба! Стеля, підлога й балки на криші згоріли, стіни пообгорали.

Будинок за 300 м од хати, де нині мешкає сім"я. Вогонь побачили сусіди опівночі.

— Прибігла, а там веранда вся горить, — згадує Ксенія. — Мабуть, двері бензином облили. Удалині маячіла фігура в чорному. Я стала підходить, вона круть на велік — і тікать. Біжу за нею, а тут пожежники їдуть. Засліпили мене фарами.

Сорока відразу запідозрила в підпалі куму Оксану Петренко.

— За два тижні до того вона казала, що мені відомстить, — веде далі жінка. — За те, що я її родичам розказую, що вона гуляє із чернігівським кумом Андреєм. Я вже із Паски стараюсь її образумити. Кажу: "Не лізь у ту сім"ю". У Андрія дітей двоє, одне з церебральним паралічем. У жінки — порок серця. А він усе до неї їздить. Приїжджає до нас, ночує на кроваті в першій хаті. Я з дітьми — у другій. Буває, прокинуся серед ночі — а вони вже вдвох перелізли на піч і товчуться.

Разом із пожежниками Ксенія поїхала до Петренків додому:

— Стукали-стукали. Такий лемент зчинили, але Оксана не вийшла. Свекруха, Ніна Михайлівна, живе навпроти, почула. Вийшла, зітхнула й пішла.

У дворі Петренків зустрічаю господаря — Олександра. Він чув балачки про дружину, але не вірить. На ґанок виходить світловолоса жінка.

Ми поскандалили на лічной почвє

— Я не підпалювала, — заперечує Оксана, 28 років. — Понімаю, що це таке. У мене самої родина й діти. А Оксана на мене таке каже, бо сама як робила в Києві, гуляла із Андрієм. Чотири місяці назад ми поскандалили. На лічной почвє. Але коли то було. У тій хаті й електрики не було, й од печі не могло загорітися. Може, її малий підпалив, — стенає плечима.

За 10 років у селі підпали стали традицією. Горіли хати, клуб, колгоспна їдальня, сарай фермера із півсотнею телят.

— Палять щороку, — підтверджує дягівський сільський голова Микола Бурка, 42 роки. — Зазвичай із помсти або через заздрощі. Один колишній зек підпалив дім хлопця, бо той дав йому в лоб привселюдно. Мій сусід, коли з"явилися три покупці, підняв ціну на хату. Уночі вона вже палала.

Найбільше паліїв у Менському районі живуть у Жовтневому та Блистові. Там господарі як удень сваряться, то вночі горить сіно чи сарай. Останнім попередженням буває підкинута на поріг сірникова коробка. Тобто скоро підпалять.

Цьогоріч кількість підпалів у області зросла утричі. Торік за шість місяців їх було 23, а за півроку 2008-го — 73.

— Щоб палили в якомусь конкретному селі чи районі — цього року такого немає, — зауважує Петро Дегтяр із головного управління МНС в області. — Торік у кількох селах Щорського району підпалів було більше, ніж у Чернігові.

За словами Дегтяра, причиною підпалів переважно стає помста, рідше — хуліганство.

×