Фото: надані Катериною Глондар

Катерина Глондар із міста Кропивницький Кіровоградської області 770 днів не бачила чоловіка Сергія Глондаря. Він кадровий військовий. Потрапив у полон 16 лютого 2015 року.

Про це Катерина Глондар розповіла кореспонденту Gazeta.ua.

"Сергій потрапив у полон, коли супроводжував колону українських військових на виході з дебальцевського котла, - каже Катерина. – Він старшина 3-го Окремого полку спеціального призначення ЗСУ. На контракті з 2007 року. В АТО потрапив 7 квітня 2014 року".

Востаннє сім'я бачила його 4 лютого 2015-го, коли приїхав додому у відпустку.

"Після повернення в АТО отримав завдання вивезти убитих і поранених з Дебальцевого, - говорить дружина. – Там потрапили у засідку. У групі було 9. Двоє загинули одразу, двох важко поранили, 5 потрапили у полон. Мій чоловік Сергій та його побратим Олександр Коріньков продовжують сидіти у полоні".

Спочатку чоловіків тримали в СІЗО у Донецьку. Потім перевезли до Макіївки, в 97-му виправну колонію суворого режиму. Дев'ять місяців із чоловіками нема телефонного зв'язку.

За цей час у чоловіка народилася друга донька.

"Про те, що я вагітна, дізналася, коли Сергій потрапив у полон, - розповідає Катерина. - Зараз дитині майже 1,5 року, а чоловік її досі не бачив. Попросив по телефону назвати її Анною".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Україна проти Росії": суд у Гаазі анонсував перше рішення

Катерина отримала три листа від чоловіка. Перший - передала Фіона Фрейзер, представник місії ООН, другий - Тоні Фрішман, представник ОБСЄ. Останній привезла нардеп Надія Савченко, яка у лютому в окупованому Донецьку відвідала дві камери, де утримують 6 українських військовополонених.

"Надя розповіла, що мій чоловік сидить у камері №12 із ще трьома полоненими. Умови нічим не відрізняються від тих, що мають інші в'язні. У камері холодно і сиро. Хлопці взуті у резинові шльопанці. Їх водять на прогулянку вранці на 2 години. Увечері з 19:00 до 21:00 дають дивитися телевізор. До роботи не залучають", - каже Катерина.

Сергій у колонії недоїдає. Продуктів і ліків бракує.

"В останньому листі нарікав на самопочуття, - продовжує Катерина. - Після контузії чоловіка турбують мігрені. Голова у двох місцях розбита. На лобі йому зашили рану без наркозу. А на потилиці швів не наклали взагалі. Пішов третій рік, як мій чоловік у полоні. А в СБУ кажуть, що в пріоритеті хворі, поранені, ті, хто найдовше сидять".

Можливостей для обміну Сергія було багато. Причин, чого вони не відбулися, сім'ї не повідомляють.

"Є підозри, що за хлопців ведуть торги. Але на кого їх планують обміняти і коли, не відомо, - пояснює жінка. - Старша донька Маша недавно прийшла додому і питає: "Мамо, чого ти мені брешеш? Скажи мені правду. Мій тато в полоні? Я чула, як у садочку говорили".

×