Головна загроза державі зараз знову йде від влади

Президент Віктор Янукович 21 листопада 2013 року заявив про призупинення переговорів про асоціацію з Європейським Союзом. У Києві на Майдан Незалежності вийшли невдоволені таким рішенням студенти – почалася Революція Гідності.

Близько 1 тис. людей залишилися ночувати в центрі столиці. До ранку термін "Євромайдан" став трендом Twitter. Протягом кількох днів мітинги з вимогою продовжити курс на євроінтеграцію почали збиратися по інших містах.

24 листопада у Києві на Народне віче вийшли близько 100 тис. учасників, у Львові - близько 20 тис. Також у ці дні тривали масові акції в Луганську, Дніпропетровську, Харкові, Донецьку, Одесі, Черкасах та інших містах. Однак у деяких містах мітинги були розігнані силовиками.

- Революція гідності показала українцям, на що вони здатні. Для багатьох той період є одним з найвеличніших у сучасній історії незалежної України. Він - символ суспільного єднання.

Про це в інтерв'ю Gazeta.ua каже філософ Олексій ПАНИЧ, 59 років.

- Народ зміг чітко поставити собі ціль та досягти її. Вдалось скинути ненависного президента та розвернути державу у бік європейської цивілізації. Нарешті на державному рівні змогли зрозуміти, що росіяни не є нашими друзями. Хоча, на жаль, зараз поступово це забувається і відходить на другий план, - вважає філософ. - Дуже важливо не втратити ці здобутки. Але у будь-якому разі довго ще будемо надихатися Революцією гідності у скрутні часи.

Які здобутки Майдану визначають наше життя сьогодні?

- Перше, що спадає на думку це - матеріальні речі. Отримали безвіз та торговельну асоціацію з Європейським Союзом. Це - були одні з ключових вимог людей, що виходили на протести у 2013-2014 роках. Тож можна сказати, що на зовнішній арені, нам вдалось досягти поставлених цілей.

Натомість зараз маємо багато проблем з внутрішньою ситуацією у країні. Йде боротьба за те, щоб зберегти і не втратити гідність, яку відстоювали люди на Майдані. Головна загроза державі зараз знову йде від влади. Політики говорять про поступки агресору, які робити не гідно. Намагаються їх протиснути, шкодячи тим самим українським національним інтересам.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Покажемо світу варварське ставлення росіян" - наші кораблі повернулися з полону

Які здобутки революції втрачені чи під загрозою?

- Поки що нічого не втратили катастрофічно. Проте є велика загроза цього. Вона пов'язана саме з капітулятивним вектором, який обрали президент Зеленський та його оточення. Хочуть закінчити війну будь-якою ціною. У наших реаліях це означатиме поразку та повернення під вплив Кремля.

Також спостерігається відкат у загальній політичній площині в Україні. Це яскраво ілюструє ганебна кримінальна справа проти колишньої виконуючої обов'язків міністра охорони здоров'я Уляни Супрун. Це схоже на поверення у домайданне минуле з політичними переслідуваннями опонентів.

Дійсно можемо повернутися до домайданного стану?

- Є велика загроза. Проте точкою спотикання у цьому процесі буде те, наскільки велика кількість українців готова опиратися цьому. Маємо бути пильними і стежити не тільки за діями нашої влади, а й за загальноєвропейською кон'юнктурою. На Заході, у Росії та Україні є багато тих, хто хотів би бачити нашу державу такою, як у 2012 році.

Чому Європа прагне цього?

- Активне бажання України до членства у ЄС Росія сприймає як загрозу власним національним інтересам. Тому вороже ставиться до Європи. Мовляв, вони заохочують Україну втекти від впливу РФ. Не кажучи вже про НАТО. Наше членство там буде означати, що під Харковом можуть стояти ракети, які за дві хвилини долетять до Москви. Це буде катастрофою оборонної політики Кремля. Росіяни ляжуть кістками, щоб не допустити нашого зближення з Європою та Альянсом. Європейці ж зі свого боку не готові до масштабного розширення та включення України до свого складу. Їм простіше віддати Київ під протекторат Путіна та позбавитись зайвого клопоту та факту відкритої війни та континенті. Нас чекатиме роль Туреччини. Європейський Союз вже десятиліттями гальмує її вступ. Вони не готові конфліктувати з Росією, відстоюючи євроатлантичні прагнення українців.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна прощається із полковником Євгеном Коростельовим

Що ми не помітили, упустили після Революції гідності?

- Можливо, варто було провести більш сумлінну люстрацію антимайданних політичних сил. Але не факт, що в умовах активного наступу росіян на Донбасі та анексії Криму це було реально. Не могли у такій ситуації сильно розкидатись кадрами.

До чого українці були неготові?

- Отримали можливість постійного контролю над владою, проте не змогли його втримати і зробити усталеною практикою. Не дали раду новим свободам, які впали на голову. Наприклад, багато представників місцевої влади мають додаткові кошти у регіонах завдяки децентралізації. Проте вони не реалізують їх, бо не знають як це зробити.

У суспільстві яскравого регресу, на щастя, немає. Болото лишилось болотом. Натомість активна меншість трохи збільшилась за ці шість років та мобілізувалась після зміни влади.

×