У суботу близько 9.30 перекритою столичною вул. Грушевського на великій швидкості їде чорний "мерседес" прем'єра Миколи Азарова. Зупиняється біля Музею пам'яті жертв Голодоморів. Із автівки висідає Азаров у пальті й кепці та прямує до сотні чиновників, які чекають його півгодини. Підходить до митрополита Володимира. Тричі цілує його у щоки. Стає поруч. За кілька хвилин у супроводі ДАІ під'їжджає кортеж президента Віктора Януковича. Той виходить зі свого "мерседеса" у піджаку, охоронець накидає на нього підбите чорним хутром пальто.
— Бач, роздітий у машині їхав, — коментує огрядна жінка зі столичної Оболонської районної держадміністрації. — Налоговий кодекс не можуть нікак решить, а він сюди приїхав.
Люди спостерігають за чиновниками за два десятки метрів, через півметровий паркан та загороджувальні стрічки. Уздовж огорожі стоять охоронці. Бачать, як чоловік фотографує Януковича, коли той виходить із машини. Зазвичай це робити забороняють. Один з охоронців хоче забрати фотоапарат.
— Нехай, — зупиняє його інший, старший за званням. — Він знімає здалека, техніка непрофесійна, там нічого не роздивишся.
Сюди запросили працівників усіх київських держадміністрацій, видали їм запрошення та наказали зареєструватися.
— Де тут Шевченківський район? Може, таблички десь бачили? — запитує дехто в охоронців.
Янукович із Азаровим беруть лампадки, обв'язані калиною та пшеницею. Прямують до Свічки пам'яті. За ними — натовп депутатів та урядовців. На великому екрані показують фото часів Голодомору, грає мелодія пісні "Свіча", яку співає Оксана Білозір. Диктор читає промову про голодомор.
— Жертвами репресій стали також жителі Казахстану, Поволжя та Північного Кавказу, — цією фразою промова відрізняється від тексту попередніх років. Тоді говорили тільки про Голод в Україні.
Обабіч проходу стоять почесна варта та глядачі, які тримають прапори, пов'язані чорними стрічками. Митрополит відправляє панахиду. Після цього Віктор Янукович спускається в музей. Чиновники шикуються в чергу, аби покласти до пам'ятника щойно отримані букети. Потім повертаються до своїх машин.
— Это правители, — каже киянка 53-річна Оксана Кравченко до своєї подруги. — А мы ничего положить к памятнику не взяли. Давай, что ли, чайку выпьем.
Жінки дістають термос. Сьорбають напій. Спостерігають, як розходиться хор у національних костюмах.
— Вони щось співали? — питають одна в одної.
— Ні, для масовки прийшли, як і ми. Ющенко приходив, бо вірив у щось. А цей навіщо? Хоч би сказав щось. Оце президент — ні слова, ні півслова.
8 
79692
Коментарі
1