Молоде покоління, яке виросло в Криму вже за незалежної України, зараз мовчить і намагається вижити на півострові. Та це не означає, що вони лояльні до Росії і підтримують її політику. У Криму панує страх. Люди не можуть публічно говорити, що насправді думають.

Так вважає письменниця Світлана Тараторіна. Вона народилася і виросла в Криму. Крайній раз на малій батьківщині була в серпні 2014 року.

"Коли я приїздила додому студенткою, запам'ятала перше відчуття в'їзду в Крим: коли поїзд проїжджав перешийок в районі Красноперекопська, з обох вікон було видно море. Відчувався його солоний запах.

Крайній раз я була в Криму у серпні 2014-го. Приїхала одним з останніх потягів. Мусила поїхати бо знала, що дуже нескоро побачу бабусю. Три дні була там. Буквально до години пам'ятаю жахливі спогади тих днів. На вокзалі у Джанкої побачила триколор і зрозуміла, що він не кримський, а російський. Потім у вагон заходять прикордонники - рябі рязанські парні. Коли вони мені поставили в паспорт штамп з написом "Джанкой, Російська Федерація", я не могла вийти з вагона кілька хвилин, поки не переварила цей факт. Це була зміна реальності.

Коли ми з мамою їхали в Роздольне, таксист розповідав нам про "укрів". Ми зійшли на півдорозі, щоб це не слухати. Довіз нас інший таксист, молодий кримський татарин. У нього в машині був кримськотатарський прапорець. Казав: не зніматиму його до останнього", - поділилася Світлана Тараторіна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: РФ готується захопити міста Приазов'я - військовий експерт

"Зараз я не їжджу у Крим саме з питань безпеки через політичну діяльність чоловіка, якого росіяни після 2014 року внесли до своїх чорних списків. Крим – те, до чого повертаюся весь час думками, але розумію, що це недосяжне. І треба докласти багато зусиль, що повернутися додому", - додала вона.

×