Ці ж висновки вже оприлюднювали Військова прокуратура України і Генеральна прокуратура в ході численних розслідувань та експертиз, допитів, які відбувались з 2014 року. Зараз бачимо формальний висновок нового відомства, але того, що якось пов'язаний з виборами чи з тиском на Росію, не спостерігаю. Враховуючи, що влада зараз намагається домовитись про замирення з РФ, треба дивитись, чи є там нові факти і чи враховані ключові. Бо можна звинуватити в усьому Януковича, але ключове випустити.

Системна робота з розвалу української армії провадилася з перших місяців перебування Януковича при владі. І Лебедєв, і Саламатін - керівникии Міноборони - мали російські паспорти. Крім того, Якименко, останній глава СБУ, теж був російським громадянином. Має бути вказано те, як ліквідовували військові частини, вивозили військове обладнання з АР Крим. Це видається державною зрадою, тому особливо зважати треба на хронологію подій. Також - на формування військових частин у тодішньому Криму. Понад 80 відсотків у них служило місцевих жителів. Зрозуміло, що зрадили в першу чергу, бо там мали сім'ї. А не зраджували здебільшого підрозділи, в яких були вихідці з інших регіонів. Бувало так, що дружина служить у Збройних силах України, а чоловік у Чорноморському флоті Росії. Це порушення заходів безпеки і створювало сприятливі умови для вербування. Не знаю таких прецедентів у світовій практиці. Мають бути прямі інструкції заборони. За Януковича цим не займалася конттрозвідка, бо мала таку вказівку. Є багато свідчень, що Служба безпеки мала секретну інструкцію на повну заборону розвідувальних дій у бік Росії. Її теж прийняли саме за часів Януковича. Для доведення треба використовувати ці секретні ухвали і накази. Експерти і медіаспільнота мають пильнувати, щоб цих моментів не випустили.

Деокупація Криму - це проблема десятиліть. Крим може бути повернений до складу України, тільки якщо почнуться проблеми в самій Російській Федерації. Індикаторів того, що Росія починає розпадатися, наразі немає. Можемо аналізувати балтійський сценарій - після захоплення СРСР 1940 року ці країни відновили незалежність через пів століття. Американські експерти малюють Україні горизонт у 40-60 років. Минуло тільки 6.

Очевидно, МЗС за теперішньої влади робить усе так, щоб про це ніхто не чув. Уже упустили багато можливостей української дипломатії. Ніхто з західних партнерів ні на які саміти не піде. Вказуватимуть, що все сказано підтримкою декларації Майка Помпео, де заявили, що відкидають російську анексію. У зустрічах без Росії не бачитимуть сенсу, а Росія не піде ні на які саміти по Криму, бо вважає це питання закритим.

Зеленський казав, що треба домовитися посередині. А Крим вважається подразливим моментом. Залишили ритуальну риторику для внутрішнього користування. Ось поїхав президент в Австрію і говорив про анексію Криму. Ніби й добре зробив, але по суті - нічого. Міжнародна дипломатія дуже бюрократизована. Крім декларацій, мають бути дії - ініціювання слухань у Раді Безпеки ООН, у Генасамблеї, в комітеті Ради Європи. Треба сприяти, щоб правозахисні організації проводили такі слухання. Це працювало в попередні роки. Працювали за власні кошти або меценатські. Держава лише допомагала підтримкою тодішнього МЗС на чолі з Клімкіним і нинішнім міністром Кулебою. Зараз держава виключилася з процесу. А для організації будь-яких слухань має бути офіційний лист від України. Натомість кажуть, не на часі це, бо коронавірус тощо.

І освіту для кримчан, і перетягування звідти "мізків", аби їхали працювати до України, і створення більшої кількості державних телеканалів для Криму. Останніх немає. UA:Крим там недоступний, хіба дивляться ATR на YouTube. Треба працювати над створенням більшої кількості спеціального контенту. Мають бути в Херсонській області і спеціальні центри для отримання документів, лікування.