ДНЯМИ у метро стало зле жінці. Вона їхала у вагоні Святошинсько-Броварської лінії. Пригода сталася минулого четверга близько сьомої вечора між станціями Театральна й Хрещатик.
Потяг рухався у бік Лівобережжя. Пасажири, що сіли на Театральній, звернули увагу на невисоку сиву жінку. Та лежала на сидінні біля перших дверей із відкритими очима, блідим обличчям, побілілими губами. Жінка була в чорних брюках і гольфі. Люди дивилися на неї, поруч ніхто не сідав.
— Что же вы стоите — человеку плохо! Надо вызвать "скорую". Сообщите водителю, пускай остановит поезд, — кричить 40-річна білявка пасажирам. Потім вона наказує відкрити вікно — у вагоні було жарко.
— Здесь самой умереть можно, — додає жінка, махаючи руками перед обличчям хворої. Запитує, чи є в когось нашатир. Потім кілька разів б"є рукою жінку по щоках, але та не реагує.
— Ей нашатырь уже не поможет, — усміхаючись, каже якийсь чоловік.
Поїзд зупиняється на станції Хрещатик. Пасажири виходять з вагона, переступаючи через ноги жінки. Білявка просить чоловіків винести хвору на перон. Кілька відмовляються.
— Да что же это за мужики такие? — говорять жінки.
Хтось із пасажирів побіг на перон сповістити чергову. Потяг стоїть. За хвилину-другу пасажирку погоджується винести худорлявий чоловік. Він пробує підняти жінку, але в нього не виходить. До вагона заходять двоє військових. Вони півхвилини дивляться на хвору.
— Та що це захисники Вітчизни, якщо людині не можете допомогти, — обурюються дві літні жінки. Тоді військові беруть пасажирку під руки й витягають з вагона.
— Працівники метро дали жінці понюхати нашатир. А від води і крапель від серцевого болю вона відмовилася. Не захотіла також, аби її супроводжували на вулицю. З метрополітену вийшла сама, — каже "ГПУ" Надія Шумак, прес-секретар київського метро.
2 
7644
Коментарі