62-річний інженер Юрій Руголь мешкає з родиною в старому двоповерховому будинку за кінотеатром "Київська Русь". За 5 хв. ходи від метро Лук"янівка на вул. Коперника він утримує десятки рідкісних фазанів, журавлів, диких гусей, качок і півнів.

Обходимо будинок і потрапляємо на задній двір, порослий старими яблунями. За ними — вольєр із фазанами. Зверху на загороді сидить павич.

— Це Павлуша, — знайомить господар.

Розповідає, що птахів почав збирати 15 років тому. Випускник автодорожнього училища, він із дитинства захоплювався всілякою живністю. Але чоловік довго не мав можливості утримувати живий куточок.

Першого свого сріблястого фазана Руголь купив на Пташиному ринку. Зараз у нього їх до двох десятків.

— Вони навесні злючі. Б"ються між собою, — каже 50-річна Наталія Руголь, дружина Юрія Борисовича. — Можуть і заклювати одне одного. А розмножуються у нас добре. Щороку з інкубатора близько півсотні вилупиться, правда, виживають не всі.

Дружина Юрія Борисовича викладає гру на фортепіано в музичній школі.

— Чоловік сам за птахами дивиться, мені ніколи, — спочатку відхрещується пані Наталя, але тут же зізнається, що влітку допомагатиме Юрію Борисовичу замінити вольєр для фазанів.

— Потрібна дрібна сітка, а то щурі й сороки пташенят крадуть, — пояснює.

У Руголів четверо дітей — 27-річний син Денис закінчив Київський політехнічний інститут, 22-річний Тарас навчається на останньому курсі. На рік молодші близнючки Катя й Одарка закінчують музичне училище із класу бандури.

— Як маленькими були, любили пташечок, — каже мати. — А зараз ніколи, хоч дівчатка допомагають. А так у чоловіка є помічник.

Юрій Борисович обурюється — за кілька метрів від його будинку на будівельному майданчику Київміськбуду розвелися бродячі собаки.

— Кілька пташок мені розірвали. Забігли якось у двір і розігнали птахів, — хвилюється. — Журавлі біля метро Лук"янівська ходили, я пішов їх забирати. Мене зупинив міліціонер і питає, де це я взяв птаха і куди несу. Довелося 20 хвилин пояснювати.

Юрій Борисович показує двох птахів.

— Цей ось гірський індійський гусак закохався в просту свійську гуску. Вона сидить на яйцях, а він не відходить від неї.

Індійський гусак, удвічі менший за свою подругу, шипить і хапає господаря за штанину.

— Я для них наче батько, — каже Юрій Руголь. — От буває чхну, а журавель кричить мені "кур-кур-кур".

До Руголя ходять на екскурсії школярі — з дитсадка на вулиці Кравченка, зі шкіл N 61 та N101.

— Був тут колись дитячий майданчик, — киває Юрій Борисович у бік будівництва. — Залишили б його, я б випустив пташок, щоб діти дивилися. А так ніде... У книжках то птахи нарисовані, але що з того? Якось повз мій двір проходив дорослий чоловік. Дику качку довго так роздивлявся, а потім запитує в мене:" Це що — індик?"

За словами Юрія Руголя, раніше сусіди скаржилися, що птахи їм заважають спати.

— Буває, що павич серед ночі почує, як десь завиває сирена від "швидкої". Подумає, що то суперник, і горланить. Тепер сусіди звикли.

Птахівник і далі збирається розширювати свою колекцію. Хоче придбати червоноволу казарку, яка коштує $500, та магелланового гусака за $1000. Заробляти на колекції не поспішає — хіба що продає пташенят рідкісних видів фазана по $50 за одного.

×