"За нашою інформацією, щур вкусив за палець продавця-касира. Жінка працює в гастрономі. Треба терміново перевірити всі приміщення. І з"ясувати — чи вкусив він жінку на роботі, чи, може, десь за містом", — наказує підлеглим Людмила Томашевська, 53 роки, лікар-дезінфекціоніст Шевченківського району.
По обіді з державного міського медичного виробничого підприємства "Профілактична дезінфекція", що на вул. Дмитрівській, 25/1 виїжджає службове авто. Кореспонденти "ГПУ" теж їдуть разом із Людмилою Томашевською на Нивки на вул. Туполєва, 21, де розташований магазин. Медик дорогою багато і захоплено розповідає про пацюків.
— Це надзвичайно розумна тварина, — каже Людмила Іванівна. — Природних місць для проживання пацюків у містах майже немає. Дороги заасфальтовані, земля — забетонована. Але вони розвивалися разом із людськими технологіями. Навчилися жити в "спартанських" умовах. Ви знаєте, що їхні нори — дуже подібні до людських помешкань? Що вони мають "кухню" і що харчуються всім сімейством лише в цій "кімнаті"? Мають "спальню" і розмножуються виключно в ній. А окреме місце щури відводять під туалет.
Найбільше в Києві поширений синантропний, сірий різновид щурів, — веде далі Людмила Томашевська. Сірий пацюк — це назва виду. Його хутро має різні відтінки: від світло-сірого до темно-коричневого. Ці щури майструють собі житла поруч із людськими помешканнями. Як правило, поряд із будинками, сміттєпроводами, сміттєвими баками, занедбаними підвалами у землі, на глибині 50–70 см, вигризають нори.
Приїжджаємо до магазину, на вході зустрічає власниця, Юлія Третьякова. Проводить нас у кабінет.
Пацієнт зайшов до туалету, сів на кружок, а там його пацюк цапнув
— Це точно сталося не в магазині, ми вже все з"ясували, — з полегшенням зітхає жінка. — Щур вкусив Аню на дачі. Його притягнув домашній кіт. Аня спробувала визволити щура із котячих зубів. Щур якось викрутився і вкусив її за пальця. У нас усе нормально. Працівники постійно стежать, аби була отрута, — додає вона. Касирка тепер якийсь час проведе на лікарняному.
Людмила Томашевська 26 років тому закінчила Київський університет ім. Т. Шевченка, за спеціальністю біологія. Потім влаштувалася у державну дезінфекційну станцію. Відтоді керує бригадою, до якої входить 43 спеціалісти.
— Стати лікарем після університету не вдалося. Зате я 25 років захищаю киян від щурів, — розповідає жінка.
Спеціаліст пригадує два найяскравіші випадки за час своєї роботи в станції. Перший стався 20 років тому в терапевтичному відділенні райлікарні на вул. Зоологічній, що на Лук"янівці.
— Це були дуже старі корпуси, з обшарпаними стінами, старою каналізацією. Через неї щур якось потрапив в унітаз. Пацієнт зайшов до туалету, сів на кружок, а там його пацюк цапнув за заднє місце, — згадує Людмила Іванівна. — Нині там уже немає тієї лікарні.
Другий випадок, теж давній, стався на м"ясокомбінаті, розташованому в Дарниці. Дезінфекціоністи були шоковані, побачивши, скільки там щурів. Уся виробнича площа заводу була в суцільних норах.
— На одному квадратному метрі нараховували по 50 нір. Підлога — як решето, погризена.
У "Профілактичній дезінфекції" кажуть, пацюки найчастіше живуть поблизу базарів, на прибережній території, у приватному секторі.
— Найбільший на сьогодні розсадник щурів у місті — уздовж залізничних колій, що йдуть від вокзалу в бік Московської площі. Незаймана зона вздовж річки Либідь, її ніхто не обслуговує. Там і розмножуються щури. А потім перебігають відгодовуватися на базар "Бон-Апетит", що на площі Привокзальній, 1. На інших міських ринках пацюки теж є, але не так багато. І в приватному секторі теж — щурячий заповідник. На жаль, профілактичні служби його не обслуговують, і місцеві самі борються з паразитами, розкладають отруту. А це — не дуже ефективно.
— А труїти щурів наступного року ми все одно будемо, — каже "ГПУ" В"ячеслав Сидоренко, 20 років, лікар-дезінфекціоніст Солом"янського району. — Хоч це і рік Щура, але він — паразит і несе загрозу для людей.
Здохлих тварин викидають у загальні смітники
За даними державної дезінфекційної станції, її спеціалісти протягом 2007 року знищили в Києві 120 тис. пацюків. Працівники обходять території, оброблені щурячою отрутою, збирають здохлих тварин у звичайні мішки, міцно зав"язують їх. Кожну мертву тварину фіксують, обліковують, а потім викидають до загального смітника.
— За правилами, тіла мертвих щурів необхідно обробляти хлорним вапном і після цього закопувати в землю щонайменше на півметра. Але робиться так украй рідко, лише коли є умови. Київ весь заасфальтований, закопувати мертвих тварин ніде, — пояснює Людмила Томашевська.
Окрім державної дезінфекційної станції, профілактичною дератизацією — знищенням пацюків — у Києві займаються ще 20 приватних підприємств.
2 
7644
Коментарі