Опівночі до входу в Солом"янський районний військкомат (вул. Іскрівська, 5а, біля радіоринку) збираються зо три десятки юнаків-студентів.
Сидять на лавках, курять, п"ють чай із термоса. Дехто спить, накрившись ковдрою. Поряд стоїть пакет із бутербродами.
— Сидітимемо до початку прийому, — каже 21-річний Микола, який боїться назвати своє прізвище й навчальний заклад. — Військові мене вже замучили. Хочу виписатися на цьому тижні й забути про Іскрівську, як про страшний сон!
Хлопці чергують уночі біля військкомату з понеділка по четвер. Через кожні дві години вночі (о 0.00, 2.00, 4.00, 6.00, 8.00) сюди стягуються студенти з гуртожитків району. Буває, приходить півсотні-сотня. Роблять перекличку під темними вікнами. Зачитують список, у якому до ста прізвищ. Тих студентів, які проспали або полінувалися прийти, викреслюють.
Нічні переклички і список вони вигадали самі. Зробили це, аби хоч якось контролювати велику кількість охочих стати на облік чи знятися з нього.
— Це справжня божевільня! — важко зітхає 20-річний студент Андрій. — Уже рік не можу приписатися через цей військкомат. Правда, я ще не ночував, але бачу, точно доведеться. Мені треба вчитися, підробляти, а я повинен сидіти вночі під комісаріатом! Якщо не встигну прописатися, залишуся без гуртожитку.
Студентів на Іскрівській приймають двічі на тиждень, по три години. За цих три години до приміщення заходить не більш як 10–15 людей. А в списку щодня сто або більше прізвищ.
"ГПУ" побувала під дверима військкомату наступного дня після обіду. Поміж юнаків до дверей протискуються двоє жінок. Смикають ручку.
— Шо вам нада, женщіна? — хрипло відзивається гучномовець.
— Треба приписатись. Хочу взнати, які документи нести, — каже відвідувачка.
— Прийомний час закончівся, — відповідає гучномовець.
— То що, мені принести ковдру, як оці діти, розстелити її біля порогу да й ночувати? Я що вам — двадцятирічна? — нервується відвідувачка.
Працівниця військкомату підходить до скляних дверей, тримає їх обома руками і прочиняє десь на 30 см. Жінки пролазять у вузьку шпарину. Двері знову зачиняють на ключ.
— А ви чого чекаєте, хлопці? — сміється зі студентів згори через заґратоване вікно співробітниця військової установи. — Вам уже нічо не світить. Пишіться знову в список!
— Наш військкомат — один із найбільших за кількістю приписаних осіб. Тому й виникають такі незручності. Щоб усіх прийняти, ми працюємо в повному режимі, але зробити щось неймовірне не можемо. Призовників і всіх, хто приходить, ночувати тут ми не зобов"язуємо. Вони самі роблять собі незручності, — повідомляє "ГПУ" один із керівників Солом"янського районного військкомату, який не побажав назватися.
Начальник Дніпровського військкомату підполковник Володимир Кидонь каже, у них у районі теж бувають черги.
— Нам не вистачає працівників, але всіх встигаємо прийняти. І від громадян дверей ми не закриваємо. Та й біля нашого приміщення ніхто не ночує, — каже Володимир Кидонь.
2 
7644
Коментарі
16