Директор столичного підприємства ТОВ "Політехавто-Б" 62-річний Микола Бацан запровадив ініціативу популяризувати українську мову на своїх маршрутах - №442 (ст. м. "Політехнічний інститут" - вул. Гарматна - ст.м."Політехнічний інститут") і 442 Д (кільцевий маршрут: ст.м. "Шулявська" (через ін. Космонавта Комарова). Більше 20 років маршрути курсують в Солом'янському районі Києва.
В оголошеннях у маршрутках йдеться про перехід водіїв на обслуговування пасажирів державною мовою.
"Найважче було працювати з людьми, через те, що багато з них приходили до нас з інших регіонів та підприємств. Були непорозуміння, коли, наприклад, людина поб'є машину і піде. Зараз я отримую задоволення від того, що зі мною 10-15 років працює перевірений часом колектив. Немає постійної зміни кадрів. Стало працювати легше. Я можу зайти в автобус, щоб поспілкуватись з пасажирами. Більшість зі мною розмовляють українською".
Ідея створювати оголошення в маршрутках виникла кілька місяців тому.
"Немає мови - немає нації" писав Ленін. Знищення мови призводить до викорінення нації. Я водіям давно казав: "Переходимо на спілкування українською мовою". Виховував їх до Революції Гідності і після неї. Перший виховний етап пройшли, відтак, почався другий - тепер ми хочемо, щоб спілкувались не тільки наші водії, але й пасажири",- розповідає Микола Бацан.
За словами Миколи Івановича, раніше пасажири звертались до водія російською мовою. Відповідали тією ж. Нині більшість пасажирів намагаються розмовляти з водіями українською. Зазначає, що спочатку не всі працівники схвалювали таку ініціативу.
"Не обходилось й без сварок, але спільну мову таки знайшли. На даний момент в штаті числиться майже півсотні людей. Автопарк налічує близько 20 автобусів. Залізо є залізо, а люди є люди. Найголовніше – це люди".
"Премії за державну мову не може бути в принципі, - продовжує Бацан. Це обов'язок кожної людини. Оголошення створене не для того, щоб покарати водія. Люди повинні пам'ятати, що живуть в Україні і що ми є українці. Я не проти, щоб люди знали інші мови. Всім кажу, що знайте хоч десяток, я буду тільки пишатись".
В наступному році на підприємстві планують поставити обов'язкову умову при прийомі на роботу - володіння українською мовою.
Микола Бацан народився в селі Бурти на Київщині. Закінчив Національний університет фізичного виховання і спорту. Працював викладачем у КНТЕУ та у Національному медичному університеті ім. Богомольця. На початку 90-х кілька років їздив на заробітки до Польщі. Торгував різним приладдям. За півтора роки заробив на перші автобуси та відкрив свій приватний бізнес з пасажироперевезення. Разом з дружиною Ніною виховали двох синів - 32-річного Ярослава та 26-річного Ігора. У вільний час полюбляє займатись риболовлею, футболом та дайвінгом. У свої 62 роки об'їздив більше 10 країн світу.
Крім ініціативи впровадження української мови, на підприємстві приділяють значну увагу чистоті салону автобусів, зовнішньому вигляду водія та щоденні перевірки стану здоров'я перед виїздом на маршрут. Майже кожен носить форму перевізника з відповідним шевроном на плечі. Більше того, "Політехавто-Б" одне з перших запустило в Києві "низькопідлогові" автобуси для пасажирів з особливими потребами.
"Україна починається не з керівників, а з нас самих. Я вирішив, що ми "прорвемось", але таки купимо два таких автобуси. Ми дбаємо не тільки про себе, але й про наших пасажирів" - зазначає Микола Іванович.
Підприємство одне з перших у столиці, яке надавало допомогу для зони АТО - бійцям 11 батальйону "Київська Русь", 101 бригаді ЗСУ, батальйону "Айдар". Автобусами завозили в зону АТО продукти, бронежелети, тактичні окуляри. Неодноразово займались перевезеннями бійців полку "Азов" до Маріуполю. Працівники підприємства за власним бажанням ремонтували бронетехніку, законсервовані військові ЗІЛи та машини.
"Моя волонтерська діяльність почалась, коли мого сина поранили на Майдані. І коли ми його занесли пораненого в квартиру, я одразу побіг записуватись в добровольці на фронт. Афганець на Майдані розпитував мене чим я займаюсь. "Ви, як підприємець, тут зробите більше для тих добровольців, які підуть на фронт, ніж самі візьмете автомат" сказа він. Я тільки зараз зрозумів, що це означає, - згадує Бацан. На Майдані ми думали не про життя, а про перемогу. Одна зміна працювала, а інша була на Майдані. Якби Янукович переміг, то моя сім'я сиділа б у в'язниці, бо все фотографувалось та знімалось на камери".
Крім схвальних відгуків через українську мову, Микола Бацан за волонтерську діяльність отримав від начальника Генштабу Віктора Муженка відзнаку "Заслуга перед Україною". Також, отримав церковну відзнаку "За жертовність та любов до України" від Філарета.
"Я ніколи не міг подумати, що росіяни все ж таки нападуть на нас. Не думав, що люди настільки дикі. Як це взяти й напасти на Крим? Їхня ж робота війна в Донбасі та Луганську. Якщо переглянути нашу історію, то можна побачити, що вони все життя на нас нападали. Для мене було відкриттям те, що наші люди змогли організуватись й дати їм "добру" відсіч. Це заслуга наших людей. Росіян переможемо. За кордоном часто спілкуюсь з росіянами і кажу їм, що у них з Путіним майбутнього немає".
В найближчому майбутньому підприємство має на меті допомагати сім'ям загиблих. Перед Новим роком працівники підприємства планують розміщувати оголошення з історіями та контактами родин загиблих бійців.
"Допомагати людям - це моє життя. Коли рано встаю, розумію, що допомагаю як можу. Душа радіє".
2 
7644
Коментарі
6