Через півтори години перебування на території заводу "Агромаш" (вул. Воскресенська, 7, Дніпровський р-н) у кореспондентів "ГПУ" почало страшно дерти в горлі.

На те ж саме скаржаться усі мешканці житлових будинків поряд із заводом.

— Жити тут зараз неможливо, — обурюється Оксана Курініна, яка живе в будинку напроти заводу. — Як тільки почали розвалювати завод, звідти страшно смердить. Постійно страждаємо на головний біль, стає млосно, в роті першить. Я чула, що там хімія якась. Але він уже зо три роки не працює.

Завод "Агромаш" півстоліття спеціалізувався на ремонті двигунів до вантажних автомобілів і тракторів. Виготовляли сільськогосподарську техніку (борони, плуги, диски, культиватори). Усі запчастини проходили через цех гальванічної обробки. Частина хімічних сполук одразу ж потрапляла в ґрунтові води. Деякі з них дотепер знаходяться в цистернах.

— Та тут уся територія заводу насичена хімією, а особливо — цех гальваніки, — обурюється Олег Бойко, позафракційний депутат Дніпровського району, який працював на заводі в 90-х роках. — Тут було автомобільне виробництво. Залізо при цьому оцинковувалося, проводили хімічну поліровку. На "Агромаші" зібрана вся таблиця Менделєєва. Коли цехи почали розвалювати, зачепили також і гальваніку. Від неї пішов ядучий сморід, аж усі порозбігалися. Мешканці сусідніх будинків не могли второпати, що тут відбувається. У людей терпли губи, пересихало в роті, тіло мліло. Частина тих, хто працював на заводі, вже повмирали. Інші робітники — беззубі або з різними болячками. Якщо цю хімію не утилізують, а перемішають із землею і побудують на ній будинок, це буде повільна смерть для всіх, хто тут живе, — каже Олег Бойко.

Три роки тому "Агромаш" збанкрутував. На утилізацію хімічних сполук із його території влада виділила 100 тис. грн. Але хімічні сполуки й досі знаходяться на території заводу, а куди поділися кошти, невідомо, кажуть місцеві.

Зараз завод із середини нагадує кадри військової хроніки — напіврозтрощені цехи, купи сміття, залишки битої цегли й бетону. Територія заводу площею понад 10 га. У три вантажівки кладуть плити. Кілька робітників відбирають цілу цеглу та витягують уцілілі кабелі зі сміття.

— Ось тут, у тих купах сміття, поховано все, що нам обіцяв завод. І премії, і квартири, які нам обіцяли видати, але так і не дали, — свариться Іван, працівник заводу. — Тепер оці крохобори купили завод, кончають його, щоб набити собі кармани. А ми тут своє здоров"я кончили, не сьогодні-завтра подохнемо від хімії. Якщо вони розбиратимуть хімічний цех, який раніше намагались просто завалити, то це буде біда для всього міста.

Тим часом нові власники території розчищають площу від заводських будівель. Кажуть, що на його місці хочуть звести новий житловий комплекс.

×