"Аби ноги не замерзали, підкладіть у взуття газети, а шкарпетку обмотайте зверху целофановим пакетом. Ми всі так ходимо, інакше б давно змерзли", — повчає кореспондента "ГПУ" киянка Валентина Давиденко.
Вона — одна з півсотні постраждалих від афери компанії "Еліта-Центр", які п"ятий день пікетують стіни Секретаріату президента. Зранку жінка йде на роботу, по обіді приходить на Банкову. Одягнена у два бавовняні светри, гольф, теплу куртку.
У жовтні 2005-го Валентина продала двокімнатну квартиру на Оболоні за $47 тис. Гроші відразу віддала "Еліта-Центру". Там обіцяли знижку, якщо кошти внести до 1 листопада.
— Хотіла доньці купити однокімнатну квартиру на вулиці Отто Шмідта. Вона й досі, бідолашна, від усього не оговталася. Доньці вже 32 роки. Мала молодого чоловіка, справа йшла до весілля. Через нервову тяганину він її покинув, — розповідає Давиденко, поправляючи на руці пов"язку з написом "Я — потерпілий".
13 чоловік із понеділка оголосили голодування. Живуть вони в двох наметах, які їм спонсорував Центр громадського порятунку.
— П"ємо лише воду. Спершу було важко, смоктало в шлунку. Тепер лише слабкість відчуваємо, — каже одна з голодуючих Тамара Дзебан, 61 рік.
У вівторок уночі "швидка" забрала з гіпертонічним кризом 40-річну Валентину Черепенчук. Нині жінка лікується удома. У середу зранку в лікарню відвезли Інгу Козирську-Воробйову, 35 років. Спершу вона скаржилася на серцевий біль, а в 11.00 у неї стався інфаркт.
— Шкода, молода, має двох дітей, — знизує плечима Тамара. — Хай влада бачить, на що ми готові!
— У нас є указ президента, ми йому вдячні. Але голодувати припинимо, якщо розпорядження нашого глави держави виконуватимуть, — додає голодуюча Наталя Дюбанова. — Остання надія на Ющенка — що він надавить на Черновецького і його синочка Стьопку. Вони тільки списки складають і думають: потерпілі ми чи не потерпілі, — додає вона.
"Стій! Внеси благодійний внесок на побутові потреби для голодуючих" — Аліса Носкова, 65 років, перечитує цей напис на картонній скриньці й опускає до неї 20 грн. Жінка теж потерпіла від "Еліти-Центру".
— За цих два роки після зникнення "Еліти" в мене народилася друга онука. Живу з сином, невісткою і внучками в двокімнатному помешканні. Не вірю, що нам повернуть гроші. Але треба про себе нагадувати. Я ходила на всі мітинги та зібрання, які ми проводили в інституті авіації. А потім усе заглохло. Добре, що ми знову збираємося. Цього разу точно не відступимо. Хай нам дадуть квартиру хоч у передмісті, — зауважує жінка.
Тамара Дзебан протягом року потрапила у дві афери.
— Спочатку мене кинула "Еліта", а потім ще й "Інтерконтинентбанк", у якому лежали наші заощадження. Переживали все це сім"єю бурхливо. Від стресів перенесла операцію на жовчному міхурі, тепер ледве ходжу. Збирали ж копійку до копійки, аби синові купити квартиру. Він заробляв важко — моряк, ходив у плавання. Спершу нас жило в двокімнатній квартирі площею 27 квадратних метрів шестеро: я, чоловік, паралізована мама, донька, син і невістка. Остання довго не витримала, поїхала, вагітна, до родичів у Німеччину. Слід за нею виїхав і син. Молодша онука, Ангеліна, народилася там. Зараз їй рік і три місяці. А я її не бачила, — плаче жінка.
Насамкінець голодуючі розповіли "ГПУ", що в середу вночі до них підходив депутат Київради Віталій Кличко. Спитав мітингувальників, чи потрібно допомогти з готелем або гуртожитком.
— Я ще, дура, відповіла йому: "Знайома Ніночка взагалі не має, де ночувати. Житло продала "Еліті", тепер постійно сидить на Інститутській, біля метро. Допоможіть!" — прошу. Він комусь телефонує, домовляється. А потім каже: "Але ви ж підете звідси!". Я не чекала такого від Кличка, а ще хотіла за нього голосувати! — обурюється одна мітингувальниця, яка відмовилась назватись.
3 
7644
Коментарі