Червоне шовкове покривало сповзає з плечей актриси, оголюючи гарні груди. Ліворуч сусід по партеру дістає окуляри, щоб краще роздивитися красу на сцені. Праворуч закашлявся від добрячого ковтка джину з тоніком Віталік. До нічного клубу Crystal Hall я притягнув друга на виставу "Сни Васіліси Єгоровни" за Лесем Подерв'янським.

Культурне шефство над хлопцем узяв, ще коли він у мене студентом знімав кімнату. Давав користуватися своєю бібліотекою, їздили разом у Пітер. Про картини імпресіоністів у Ермітажі Віталік тоді сказав: "Якісь наркомани їх малювали".

Пояснюю, що Подерв'янський, якого він заслухував до дір, теж художник. Розповідаю, як позичав у друга першу касету Подіка, бо в гостях зміст одразу не розчув. Заважав підлітковий регіт товаришів після кожного матюка. Тепер ці репліки промовляли зі сцени актори. Смачні табуйовані слова запивали портвейном. Та й з глядачів не пив, мабуть, тільки я. Всю виставу крутив головою, на публіку дивився більше, ніж на сцену.

Вересень сподобався, у нього гарна українська

- Микола Вересень сподобався, у нього гарна українська, - сказала одна глядачка.

Інша - що Миколу треба викинути з вистави, бо в образі "Мен - пі...єц усьому" непереконливий. Але найчіткіше висловився сусід по партеру:

- Спектакль х...ня. Думав, хоч на сцені менше матюкатимуться.

Проте, майже всі глядачі до фіналу досиділи, акторів вітали стоячи. А ті жартома жалілися, що п'яні фани Подерв'янського заважали - вигукували репліки раніше за них.

Віталіка про його враження запитав, тільки коли зустрів на стадіоні "Оболоні".

- Вистава не дуже сподобалася. Було, як на матчі - третину часу відволікаєшся на хохми п'яних сусідів по сектору, гри не бачиш. Але добре, що хтось знімав. Знайшов на YouTube, нормально роздивився.

×